Донеччани зацінили «Криївку»! Хочуть ще

Багато хто з донецьких студентів у Львові вперше. Близько сотні юнаків і дівчат провели у місті Лева минулі вихідні. Приїхали не всі, хто мав бажання, — не вистачило місць. Учасники акції «Зі Сходу на Захід» потім розповіли, що інформацію соціальними мережами поширювали миттєво, а реєстраційні форми заповнювали наввипередки. Журналіст «ВЗ», спілкуючись з донеччанами, з’ясовував, що стало причиною такого ажіотажу і які враження повезуть додому.

Програма була неймовірно насиченою — в один день екскурсії містом, музей «Арсенал», «Італійський дворик», зустріч із мером Львова Андрієм Садовим. На другий день екскурсій і спілкування телефонував координатору донецької групи, дівчина відказала: «Зараз двадцять третя година, а я останнім трамваєм їду до наших гостей — будемо гуляти містом». Завідувач сектору зов­нішньої промоції Львівської міської ради Марта Іванишин таку активність донеччан передбачала й каже, що з їхнім графіком працювала особ­ливо ретельно: «Програма не тільки різноманітна, а й гнучка. Маємо окремі групки, які вирішили дивитися на картини замість зброї, або віддали перевагу «Аптеці-музею».

Для ночівлі донеччан організатори вибрали хостел, розташований на площі Ринок. Розселили гостей безкоштовно, адже туристичний сезон ще не в розпалі. «Міський бюджет не фінансує нашу програму, — каже Марта Іванишин. — Із поселенням і харчуванням нам допомог­ли спонсори — власники приватного бізнесу».

«Я зі Сходу країни ніколи не виїжджала, середньовічні міста бачила лише у фільмах, — розповідає студентка Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. М. Туган-Барановського Анастасія Журавльова. — Перше, що вразило у Львові, — чисте повітря. Тут дуже ввічливі та привітні люди. До нас підходили перехожі, цікавилися, звідки ми і яка ситуація у Донецьку. Сподобалася архітектура, особ­ливо — культові споруди. В Донецьку мало віруючих, а побачити неправославну церкву майже неможливо. Намагалися дати раду якомусь забобонному страху й скрізь заходити у церкви. Ваші люди одягаються більш практично. У нас дівчата переважно на шпильках, із яскравим макіяжем».

Найбільшим шоком для донеччан стала кількість національної української символіки. Спочатку дивувались, помічаючи на руках львів’ян синьо-жовті браслети, на сумках — стрічки. Потім почали обережно розпитувати, де це все можна купити. А коли переконались, що сувеніри можна придбати всюди, — починаючи від спеціалізованих крамниць і завершуючи «бутиками» просто неба — побігли обирати собі щось українське додому. Улюбленою точкою для таких оптових закупівель став туристичний трамвайчик Just Lviv it.

Про своє навчання та хобі розповіла студентка ДНУЕТу

Аліна Бондаренко. Дівчина каже, що на її факультеті міжнародної економіки викладають добре. «Єдине, що мене не влаш­товує, — відсутність практики. Ті знання, що ми здобуваємо, відірвані від життя, кожна свідома людина під кінець третього курсу розуміє, що треба кудись рухатися далі, щось змінювати...».

До екскурсії приєднався студент Українського католицького університету Павло Острозький. Він родом із Донецька, працював журналістом у багатьох інтернет-виданнях, а торік вирішив вступати на магістерську програму до УКУ. Не пошкодував. У рамках проекту «Зі Сходу на Захід» знімає документальний фільм. «Знаю багато російськомовних львів’ян чи україномовних донеччан, — каже Павло. — Цим людям свого часу було важко, проте зараз вони позбавлені стереотипів, не схильні до крайнощів і не піддаються будь-яким маніпуляціям. Львів’янам і донеччанам треба спілкуватися ближче».

Перепочити зайшли, ясна річ, у «Криївку». За три дні перебування в місті студенти встигли побувати в арт-ресторані двічі. Атмосферу й місцеву кухню зацінили — хочуть ще. У ході масового поїдання вареників вирішили заговорити про політику.

Студент Донецького державного університету управління Олександр Фронч викладає свої погляди на одвічні «терки» Схід-Захід: «Мало того, що люди просто не знають, що відбувається в їхній державі, вони й не хочуть цього знати. Уявіть собі, десятки тисяч замучених шахтарів, які щодня заходять на наряд, потім копають вісім годин, потім ідуть у баню, плюс дорога та обід… У вихідні відсипаються або дивляться телевізор. На цьому життя закінчується. Умови праці жахливі, обладнання старе, зарплати низькі, всі тільки й чекають виходу на пенсію. Тому наші люди аполітичні, а за суттю проросійські. У нас ринок збуту в Росії, мова — російська, сприйняття світу — таке ж». Молоде покоління, на думку Олександра, дещо відрізняється від своїх батьків: не всі засудили Євромайдан, ще більше молоді виступає проти російської агресії. Загалом ситуація скрутна: люди одне одного не розуміють, бо що для когось добре, для іншого — зле.

Студенти мандрівкою залишилися задоволені та запросили львів’ян на гостини до себе. Координатор програми «Зі Сходу на Захід» Юлія Гнатів стверджує, що приїзд донеччан — це лише початок. Упродовж наступних десяти тижнів буде запрошено до Львова більше тисячі студентів зі Сходу. У наступні вихідні місто побачать гості з Маріуполя і Запоріжжя...

Книжковий ринок біля пам’ятника Федорову надовго привернув увагу донеччан.