З лиця воду... пити?

Це шокуюче фото облетіло увесь світ. Папа Римський Франциск обійняв і поцілував у потилицю чоловіка зі спотвореним обличчям, який страждає на невиліковну недугу.

Школа терпіння

Такі жести великодушності стали звичними для глави Католицької церкви. В останній Чистий четвер омив ноги 12 неповнолітнім злочинцям різної національності та віросповідання (зокрема двом дівчатам, хоча раніше жінок не допускали до участі у цьому обряді). “Не приклад толерантності показує, бо не робить добро через силу. Виявляє справжню християнську любов до ближніх, — коментує заступник директора Інституту родини та подружнього життя Українського католицького університету Петро Гусак. — Хворі мають глибший духовний світ. Поспілкуйтеся з людьми із синд­ромом Дауна. Вони — прості, відкриті. Чи мали такими народитися, щоб не відати злоби, лукавства, підлості?”

«Я — ізгой»

Кожна історія — реальна. Ці люди просять не вказувати їхніх прізвищ, бо й так почуваються зацькованими тваринами...

Історія перша. Десять років тому на руках у Юлі з’явилися сухі червоні плями, вкриті сірим нальотом. Ховала їх під довгими рукавами. Шкіра “горіла” і злазила шарами. “Оголені” ділянки кровоточили. Вердикт лікарів — “псоріаз, автоімунне захворювання, не лікується”.

Плями проступили на спині та ногах. З часом навчилася тримати свою хворобу під контролем... Жінці виповнилося 37 років. Заміж так і не вийшла, дітей не має.

Історія друга. Тарасу — 22 роки. Рік тому потрапив у ДТП. Втратив око. Хлопцеві поставили протез. “Часто ловлю на собі чужі погляди, — розповідає. — Старші дивляться з острахом, молоді — посміюються. Коли на вулиці холодно, протез вкривається плівкою. Найменша пилинка потрапить на слизову — починають текти сльози. Юнак каже: йому пощастило, бо знайшов собі пару ще до аварії. “Мар’яна на мій дефект не зважає. Готуємося до весілля... Знаю, з таким каліцтвом складно було б влаштувати особисте життя. Травма накладає багато обмежень: важкого піднімати не можна, бігати, стрибати не можна, плавати не можна, на животі спати не можна. Але не нарікаю, бо міг загинути у тій аварії”...

Історія третя. Рік тому у 33-річного Олега виявили гепатит С. Чоловік постійно втомлювався, але “списував” на ненормований робочий графік (працює системним адміністратором, часто змушений затримуватися на роботі). У діагностичний центр його привела за руку дружина. “У підлітковому віці мені видаляли апендицит. Може, тоді й занесли вірус. Лікарі сказали, що хворію вже не перший рік. На противірусну терапію сім’я витратила всі за­ощадження, влізла у борги. “Дружина працює медсестрою. Заробляє копійки. Уся надія на мене. Але якщо на роботі дізнаються про мою хворобу, виженуть, — переконаний чоловік. — На прощання навіть руки ніхто не потисне. Гепатит передається тільки через кров. Не через обійми, не повітряно-крапельним шляхом. Але люди про це не знають, хоча самі можуть бути інфіковані. Не хочу стати ізгоєм, тому про свою хворобу не розповів навіть найближчим друзям”.

Зустрічають за одягом...

“Приваблива зовнішність — як козирна карта. Красива людина завжди буде отримувати “відбірні шматки”. До “інших” суспільство ставиться з пересторогою. Косі погляди, неприйняття, відторгнення — ось чим “винагороджують” людей, які мають дефекти зовнішності чи хворіють на інфекційні недуги, — каже психотерапевт, Валентина Волга. — На Заході суспільство більш толерантне. На пляжах засмагають люди в інвалідних візках, без грудей, без ноги, без ока. Працюють нарівні зі здоровими... Наше суспільство не готове до контакту з чужими стражданнями. Поки людина молода, здорова, красива, поки у її сім’ї не трапиться лихо, ніколи не зрозуміє біль хворої. Тільки сильні духом, які мають підтримку з боку близьких, можуть впоратися з цим пресингом”.

“З проханням зробити пластику молочних залоз найчастіше звертаються жінки, які народили одну-дві дитини. Вони ще пам’ятають, які груди мали “до” і на що вони перетворилися “після”. Приводом до звернення стають і найменші зміни обличчя та тіла. То що вже казати про людей, які мають серйозні дефекти, отримані після травм, різноманітних захворювань та оперативних втручань”, — каже пластичний хірург Львівської косметологічної лікарні, член Асоціації пластичних хірургів України Геннадій Каліка.