Поки дітей вчитимуть ходити, батько сидітиме

Коли Личаківський районний суд міста Львова позбавив батьківських прав Любомира Кучумова, — батька дітей-«мауглі», — він вигукнув: “Буду домагатися, щоб мене поновили в батьківських правах”... Минув тиждень, і в тому ж суді Любомира Кучумова за “злісне невиконання обов’язків з догляду за дитиною” засудили до двох років позбавлення волі.

Страшенно занедбаних дітей, які ніколи не бачили сонця, не вміли розмовляти, ходити, їсти, знайшли у Львові в одному з приватних будинків на вулиці Сушкевича після анонімного телефонного дзвінка до міліції. Міліціонери, лікарі та представники районної влади, які прийшли перевіряти тривожний сигнал, були шоковані побаченим.

Серед купи лахміття у захаращеному помешканні, як затравлені тваринки, напівлежали-напівсиділи чотирнадцятирічний Любомир та його шестирічний братик Юрчик. Діти не реагували на появу незнайомих людей... Братів негайно забрали до лікарні, а проти їхніх горе-батьків почали кримінальне провадження.

припускали, що батьки, які довели дітей до тваринного стану, або належать до якоїсь секти, або психічно хворі. Судово-медична експертиза з’ясувала, що мати нещасних дітей справді психічно хвора, отож неосудна. Натомість батько дітей, Любомир Кучумов, — приватний підприємець, який продавав дрібнички на ринку, цілком нормальна людина...

Поки тривало кримінальне провад­ження, Любомир Кучумов перебував на волі, на підписці про невиїзд. Він прибрав у будинку та почав ремонт помешкання. Поки Любомира не позбавили батьківських прав та не заборонили бачитися з синами, він відвіду­вав дітей, які наразі перебувають у дитячому відділенні психіатричної лікарні. Ці зустрічі, помітили лікарі, позитивно впливають на дітей.

Тим часом медикам, які опікуються братами, вдалося покращити їхній стан. Їх підстригли, почали привчати їсти самостійно. Молодший Юрчик навіть почав робити перші кроки. Та поки що його необхідно підтримувати за рученята. Лікарям ще не вдалося навчити братів розмовляти. Час, коли дітей вчать говорити, кажуть фахівці, давно минув. Якщо раніше хлопці їли з мисок, як песики, або користувалися пляшками з сосками, як немовлята, то тепер навчилися їсти ложками. Як сказав один лікар, ці діти — глибокі фізичні і психічні інваліди.

Завідуюча дитячим відділенням Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні Оксана Лемішко каже, що стан дітей — позитивний. Детальної інформації дати не може, оскільки їхня мати — заборонила. Її хоч визнали неосудною, але права на синів у неї залишилися. Щоправда, зараз постає питання про недієздатність жінки, але щоб довести це юридично, знадобиться тривалий процес.

За словами заступника директора департаменту соціального захисту населення ЛОДА Оксани Яковець, зі структур соцзахисту вини за цю ситуацію ніхто не знімає. Є упущення як у сфері медицини, так і у галузі освіти, адже за дітьми не спостерігали лікарі, вони не належали до жодного нав­чального закладу.

Директор обласного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді Ярослав Бордіян зазначив, що сім’ї, у якій росли “мауглі”, потрібен соціальний супровід та психологічна допомога. Де дітям буде краще — вирішуватиме суд. Фахівці соцструктур Личаківського району почали працювати там недавно: можливо, тому брати залишилися поза увагою. Натомість службове розслідування триває. Деяких осіб з галузі освіти та служби у справах дітей та молоді покарають.

На суді Любомир Кучумов пояснював, що не звертав уваги на своїх дітей, бо щодня мусив думати, чим нагодувати родину. Через це не помічав, що його дружина психічно хвора. Чоловік сподівався, що її вилікують, і подружжя знову з’єднається із синами. “Такі діти, — доводив горе-батько, — в інтернаті не потрібні, за ними там належного догляду не буде. Буду просити суддів дозволу на відвідування дітей. А за рік, певен, зможу жити з ними”.

Мріям Кучумова не судилося здійс­нитися. Вирок суду був несподівано суворим. Батька дітей-“мауглі” засудили до двох років позбавлення волі. Любомир Кучумов сприйняв вирок з обуренням. “Я не спричиняв інвалідства дітям. Суд просто знайшов цапа-відбувайла, — зазначив чоловік. — Суд та всі інші чудово знають, що це дуже негативно вплине на здоров’я моєї дружини. Вона цього не перенесе. На користь дітям це також не піде”.

Адвокат засудженого Олег Волкун також вважає вирок Личаківського райсуду надто суворим. Адже його підзахисний, вважає правник, не становить соціальної небезпеки. “Те, що трапилося з дітьми, — це сталося в силу життєвих обставин”, — зауважив пан Волкун.

Засудити Кучумова не до умовного, а реального строку покарання суд підштовхнуло те, що під час розгляду справи батько дітей так і не визнав своєї вини. Тоді як представники звинувачення (Личаківської районної прокуратури) нагадували в суді, що за ґрати горе-батьків запроторювали навіть за те, що їхні малі не відвідували школи. То що вже говорити про дітей, яких батьки не навчили розмовляти та рухатися?

Коли судова зала спорожніла, до Кучумова, який, опустивши голову, сидів на першій лаві, підійшли міліціо­нери. Вони наказали завести руки за спину, одягнули на чоловіка кайданки та повезли в СІЗО. Там батько дітей-“мауглі” перебуватиме, поки розглядатимуть апеляцію, яку він має намір подати.