Три трупи списали на чадний газ...

У подружжя з смт Клесова Сарненського району Рівенської області Миколи та Ніни Копищиків у березні 2011 року загинула єдина донька Світлана. З того часу у пані Ніни на очах не висихають сльози. Продовжувати жити вбиту горем жінку спонукає 16-річний онук Дмитро. Після загибелі матері його батько так запив з горя, що дідусь і бабця забрали онука до себе та оформили над ним опіку. Додає болю людям, які втратили доньку, також те, що вони до сьогодні не знають достеменно обставин її загибелі.

1 березня 2011 року жителька смт Клесова Світлана Симончук близько обіду зайшла до своїх батьків у гості. Про щось погомоніла з мамою та пішла до магазину. 2 березня, уранці, до батьків Світлани прийшов її чоловік і запитав, чи не ночувала у них дружина. Близько 18-ї години в будинок Копищиків прибігла племінниця й розповіла, що в одному з будинків на вулиці Демидової знайшли три трупи. Серед яких, здається, й Світлана...

Почувши цю новину, пані Ніна знепритомніла. На місце трагедії побіг пан Микола. Міліціонери, які оточили будинок, де трапилася трагедія, дозволили йому лише з порога оглянути трупи. Пан Микола побачив, що на дивані в кімнаті лежать мертвими власник будинку Федір Яцкевич, його співмешканка Валентина Нагородна та... Світлана. Свою доньку, яка, на відміну від Федора та Валентини, лежала оголеною, пан Микола упізнав за перснем на руці. Ще запам’ятав, що у доньки все волосся було закривавлене. Більше нічого не пам’ятає...

Трупи загиблих того ж дня відвезли у Сарненський морг. Після чого родичі загиблого власника будинку чомусь одразу спалили чи не всі речі, що залишилися в хаті.

Наступного дня сестра пані Ніни Любов та ще кілька родичів поїхали у Сарни за тілом Світлани. Тітка загиблої вирішила повісити на шию небіжчиці хрестик. Коли зайшла у морг, згадує, побачила спочатку труп Федора Яцкевича, що лежав на столі. На тілі та обличчі загиблого не було жодних ушкоджень. Поруч лежав труп Валентини. У неї, звернула увагу пані Люба, одне око заклали ватою, а друге витекло із зіниці. Подивившись на труп Світлани, жінка побачила страшну рану на скроні. Разом із трупом родичам Світлани працівники моргу віддали матрац (на ньому лежали загиблі, коли їх знайшли) та одяг небіжчиці. Усі речі були заплямовані кров’ю.

На другий день після похорону пані Ніна трохи отямилася та звернула увагу на те, що одяг доньки закривавлений. Зателефонувала у райвідділ міліції та повідомила про це правоохоронців. Ті пообіцяли приїхати по одяг, але цього так і не зробили.

НЕЗАБАРОМ ПРАВООХОРОНЦІ повідомили батькам Світлани, що троє людей загинули через нещасний випадок. Через несправну заслінку печі, вказали експерти, люди вночі отруїлися під час сну окисом вуглецю. Пані Ніна у версію про нещасний випадок не повірила. Вона вважає, що доньку вбили.

Кому знадобилося вбивати трьох селян? Світлана, розповіла пані Ніна, росла в одному селі з Валентиною. Ця жінка неодноразово скаржилася на родичів Федора Яцкевича. Останній все життя пропрацював у лісгоспі, отож був, за сільськими мірками, людиною заможною. Коли Валентина почала з ним жити, родичі запідозрили, що ця жінка планує в подальшому стати власницею майна літнього чоловіка, зокрема його будинку. Чим не привід для розправи з літніми людьми? А Світлана, припускає пані Ніна, могла стати випадковим свідком цієї розправи, коли зайшла провідати Валентину.

Свої припущення батьки Світлани неодноразово викладали у скаргах на бездіяльність правоохоронців, які відмовлялися порушувати за фактом загибелі трьох людей кримінальну справу. Лише 29 березня 2012 року слідчі погодилися провести ексгумацію та експертизу трупа Світлани.

Могилу на кладовищі Клесова представники міліції та прокуратури розрили без присутності батьків загиблої. 4 травня 2012 року рівенські судмедексперти повторно вказали, що Світлана померла від отруєння окисом вуглецю.

Коли труп Світлани дозволили забрати для перепоховання, батьки вирішили вдруге поховати доньку у рідному селі — Скерпілівцях. Пан Микола та пані Ніна, приїхавши в Сарненський морг за тілом доньки, були дуже здивовані. Бо біля моргу було понад десять міліціонерів. Коли труну завантажили в бус, до рідних підсіли два міліціонери і разом з ними поїхали на сільське кладовище.

На кладовищі, біля виритої могили, пані Ніна попросила відкрити домовину — щоб вона могла останній раз подивитися на доньку. Та міліціонери заборонили знімати з домовини кришку. Один із них кудись зателефонував, і на цвинтар прибули ще п’ятнадцять міліціонерів. Ще через кілька хвилин до них додалося ще кількадесят правоохоронців — на чолі зі слідчим прокуратури. Після благань матері останній неохоче дозволив трохи відсунути кришку домовини. І тоді присутні на похороні побачили на трупі Світлани рану в ділянці серця. Син загиблої спробував сфотографувати цю рану на мобільний, та міліціонери відштовхнули хлопця, а хтось із офіцерів наказав: “Кидайте цю домовину в яму та закопуйте!”

ДО ПРИПУЩЕНЬ БАТЬКІВ щодо насильницької смерті Світлани можна поставитися скептично. Проте непрофесійність слідчих, які вперто відмовлялися порушувати кримінальну справу, визнали три суди. 1 лютого 2012 року провести додаткову перевірку загибелі людей правоохоронців змусив своєю постановою Рівенський міський суд. Цю постанову правоохоронці проігнорували.

1 серпня 2012 року скаргу батьків Світлани на бездіяльність правоохоронців розглянув Сарненський районний суд Рівенської області. Судді вдруге вказали на грубі помилки слідчих. “У постанові старшого слідчого відділу Сарненського райвідділу міліції,- зауважує у своїй постанові районний суд, — вказано, що, відповідно до висновку судово-імунологічного дослідження, на одязі Симончук Світлани виявлено кров людини. Кому належить ця кров, слідством не встановлено. Також не надано належної оцінки тому, що, як вбачається з фотографії з місця події, матрац, на якому виявили тіло Симончук Світлани, залитий рідиною темного кольору. З цього приводу жодного свідка, який був на місці події, та понятих не опитували. Скаржник Микола Копищик вказує на те, що на місці події він побачив, що донька лежала на ліжку оголеною. Його слова підтверджуються протоколом огляду місця події. Однак з цього приводу ніхто з присутніх на місці події пояснень не надав”.

Вказавши на ці помилки слідства, Сарненський районний суд виніс постанову, якою зобов’язав правоохоронців провести додаткову перевірку обставин загибелі Світлани. Згодом постанову районного суду (її намагалася оскаржити районна прокуратура) своєю ухвалою підтвердив Апеляційний суд Рівенської області.

Тим часом батьки Світлани, не довіряючи після стількох поневірянь місцевим експертам, звернулися до прокуратури Сарненського району з клопотанням — про те, щоб повторну ексгумацію та судово-медичну експертизу тіла їхньої доньки доручили фахівцям Львівського бюро судово-медичних експертиз.