У палати до породіль пускали навіть торгових агентів

Більшість жінок, дізнавшись, що чекають поповнення, відразу ж починають думати про те, в якому пологовому будинку народжувати, збирають інформацію про лікарів, цікавляться розцінками. Щоб щасливо народити дитину, готові віддати людям у білих халатах останні кровні, якими медики не гребують.

Свою першу донечку вирішила народжувати разом із чоловіком, хоча багато знайомих переконували не втягувати його у такі «жіночі справи»: «Ще зомліє. Навіщо тобі зайвий клопіт?». Я не послухала і не шкодую. Ми довго визначалися з лікарем (не з пологовим будинком — це для мене було несуттєво). Прочитавши в неті багато відгуків мам про пологи та поспілкувавшись з подругами, зупинила свій вибір на лікарю, який працює у львівському медзакладі. Про оплату наперед ми не домовлялися. Їхати «просто так» у пологовий будинок, не знаючи, хто у тебе пологи прийматиме і чи взагалі хтось до тебе подивиться, страшно.

Дитина попросилася на світ на кілька днів швидше, ніж це передбачили в жіночій консультації, тож нас відразу скерували у пологовий зал. Від чоловіка потрібен був знімок легенів і чистий одяг (зі собою). Список медикаментів, який попередньо попросили придбати, виявився замалим — потрібно було чимало всього купити в аптеці медзакладу (в тому числі рідке мило і паперові рушники), де все суттєво дорожче. Цим і зайнявся чоловік (чеків на товар у цій аптеці не видають). Якщо жінка народжує сама, в аптеку бігає санітарка. Інколи бере все в борг. Тоді покупки записують у зошит, під час виписки хтось із родичів породіллі має розрахуватися. Якщо щось залишилося зайве, можна повернути, але таке трапляється рідко. Наприклад, я після пологів чимало медикаментів не дорахувалася — кудись зникли вата, зеленка, спирт...

Під час пологів мені пропонували цукерки, чай, навіть свячену воду. Не відмовлялася. Санітарка допомогла прийняти холодний душ. У пологовому залі дозволяють навіть слухати музику. Під час перших перей­мів лікар не була присутня, лише час від часу навідувалася і давала вказівки підлеглим. За кілька годин народилася Софійка. Її помили, зважили, поміряли і віддали мені, щоб прикласти до грудей. Завдання чоловіка — виймати з сумок потрібні речі і подавати медикам (в іншому випадку це робить акушер або санітарка), а також регулярно бігати в аптеку, бо постійно чогось бракувало. Біля мене були самі жінки, тож чоловіча сила знадобилася: кілька разів мене потрібно було підняти. Під час пологів чоловік не зомлів, як це пророкували подружки, а поводився мужньо і у всьому допомагав.

Знайомство з апартаментами пологового будинку почалося тоді, коли мене перевели в палату з мамами і дітьми — на три ліжка, з душовою кабіною поруч. Умови подібні до совдепівських. Вразила пилюка на меб­лях і нашестя комарів, які з’являлися під вечір.

У першу ніч дитину можна було залишити педіатрам у спеціальній кімнаті для новонарод­жених, що я і зробила, щоб трохи відпочити. До речі, її примудрилася відвідати моя мама — новоспечена бабуся, хоча постороннім людям вхід туди суворо заборонено (у цій кімнаті є інкубатори для недоношених діток).

Перші «побори» дитячих педіатрів розпочалися наступного дня: потрібно було здати 60 гривень на дитячий набір (з цього набору ми отримали лише камфорний спирт). Шприци, якими годували дитину, я купувала сама. Ще 70 гривень просили за дитячу суміш, яка на той час коштувала в середньому 62 гривні (у супермаркеті — 60). Новонароджена дитина, якщо у мами немає молока, за дні перебування у пологовому будинку не з’їдає навіть четвертої частини тієї суміші, яка є в пакеті, але її не повертають.

За «трошки дешевше» у персоналу пологового будинку можна було придбати дитячу косметику, креми, але найбільше вразили ціни в аптеці. Наприклад, бахіли і одноразовий халат, без яких не пускають у пологовий будинок, коштували тут 14 гривень (у звичайній аптеці — 7). Гроші заробляють, що називається, з повіт­ря. До жінки, яка лежала зі мною в палаті, в такий «одноразовий» халат і бахіли вдягалася ціла родина — заходили по черзі, щоб економити. Виникає питання: тут думають про безпеку малят чи жадібність так засліпила очі?

Відвідувати маму і новонароджену дитину можна лише кільком найближчим родичам у певні години — на це видають спеціальну перепустку, але за шоколадку або за 10 гривень можна «домовитися» і про дальших родичів. Та здивувало не це: у палати до породіль пускають торгових агентів, які рекламують дитячі товари, людей, які продають дитячий одяг, газети та журнали. І не всі ці люди були в одноразових халатах та бахілах. Палати, в яких лежать мами з дітьми, на ключ не замикаються. Не те що гроші, дитину винести можна…

Акушерці і санітарці ми віддячилися відразу — перша отримала 400 гривень, друга — 200 (так вирішили на власний розсуд). Віддяка лікарці становила 200 доларів (дівчата з палати давали й 300-400). Працю дитячого педіатра я «оцінила» у 200 гривень — як і санітарки. Вона не приділила мені і дитині достатньо уваги, не підказала того, чого не знала і не могла знати, оскільки народжувала перший раз. Так само «оцінила» її роботу моя сусідка по ліжку, але лікарці цього виявилось замало, і вона попросила ще 100 гривень. Медики забули, що працюють у державному (!) медичному закладі, який утримується на кошти платників податків. Свою роботу вони повинні виконувати за зарплату…

Загалом разом із медикаментами пологи нам обійшлися в три тисячі гривень. Це, виявляється, досить скромна сума. В середньому народити дитину природним шляхом у Львові обходиться в п’ять тисяч гривень. Кесарів розтин обій­деться дорожче.

Якщо ви от-от плануєте народжувати і віддячувати лікарям, то потрібні купюри варто приготувати відразу, порозмінювати, бо у пологовому будинку не дають реш­ту — це ж не магазин! Будьте готові до того, що при виписці попросять заплатити навіть за довідки. Жінка, яка зі мною лежала в палаті, виклала за них 20 гривень, з мене взяли 10. Я поцікавилася, на що конкретно вони ідуть. Медсестра пояснила, що на конверти: з пологового будинку пишуть листи у поліклініки і у такий спосіб повідомляють про ту чи іншу породіллю. У день виписки на прохідній у вашого чоловіка чи мами попросять шоколадку. Якщо медсестра урочисто виносить дитину, їй теж щось належиться. У деяких пологових будинках навіть влаштовують невеличке театралізоване дійство — також не безкоштовно. Працюють тут і «штатні» фотографи. Якщо з ними домовитися, зроблять вам «суттєву знижку» — як на усе інше в пологовому будинку…