«Я – не джин з пляшки, який виконає будь-яку роботу «на вчора»

Працюєш, коли тобі зручно. Нема колег, які намагаються перевішати на тебе свою роботу. Не треба щоранку пхатись в офіс переповненим громадським транспортом. І головне — нема начальства. Є лише замовник, якого ти можеш і в очі не бачити впродовж всього проекту. Приблизно такою уявляють собі роботу фрілансера, або вільного найманця, офісні працівники, а тому майже 90% штатних працівників хотіли б бути «вільними художниками». Але чи такий уже легкий хліб вільного найманця? Саме це і намагався з’ясувати «ВЗ» напередодні Дня фрілансу. Саме 14 травня запустили першу спеціалізовану біржу для фрілансерів.

Наші найкращі

Нині онлайн-платформ кілька десятків — замовники виставляють на тендер проект, виконавці пропонують свої послуги. Зійшлись на ціні-термінах виконання-умовах — починають працювати. Як правило, йдеться про написання комп’ютерних програм, дизайн, написання чи переклад статей. І хоча для України робота через такі біржі відносно нова, наші найманці за своїми заробітками уже випередили навіть Китай та Росію, де значно більше зареєстрованих фрілансерів. За даними онлайн-платформи Elance.com, за рівнем загального доходу від фрілансу Україна — на четвертому місці у світі. Попереду лише Індія з доходом 150,9 млн. доларів, США — 150,2 млн. та Пакистан — 35,6 млн. Українські фрілансери торік виконали замовлень на 34,2 млн. доларів (серед них 32 млн. — замовлення у сфері ІТ). Середня оплата праці українського фрілансера, зареєстрованого на Elance.com, становила 16 доларів на годину. При цьому українські «айтішники» цінуються значно краще — 22 долари на годину. Це порівняно дешево, тому українські найманці такі популярні. Середня оплата фрілансера з Канади — 29 доларів на годину, США — 28, Британії — 26, Китаю — 20 доларів. Тому українці й отримують більше замовлень. Це також пояснює, чому за рівнем загальних доходів Україну випередив Пакистан — тамтешні виконавці оцінюють свою працю ще нижче — 14 доларів за годину.

За даними віце-президента компанії Elance у Східній Європі Кєтіла Олсена, вже до 2020 року фріланс-праце­влаштування досягне 10%, а послугами вільних найманців користуватиметься кожна друга компанія.

Вічний дедлайн

«Почала працювати вдома, бо це єдина можливість формувати графік на власний розсуд і контролювати свій час. Я не офісна людина, не вмію змусити себе працювати у конкретний час. Мені потрібен тільки список завдань і дедлайн, а не 8 годин просиджування в офісі. Так працюю вже кілька років», — каже Божена Городницька. Вона пише статті для друкованих та інтернет-видань, в’яже іграшки, перекладає з польської. За її словами, вільний графік — не єдина перевага фрілансерства. Ще один плюс — вільне пересування. «Я не прив’язана до місця, можу подорожувати чи сидіти в кав’ярні і заробляти. Ще одна вагома перевага — ти сам вибираєш, що робити, а що ні. Завжди можна відмовитись від замовлення, якщо воно тобі не цікаве. Головне — вміти себе самоорганізувати, — каже Божена. — З недоліків — хіба що замовники, які думають, якщо ти фрілансер, то сидиш і нічого не робиш. Вони собі уявляють фрілансерів, як джина з пляшки — подзвонив у будь-який момент — і я все кидаю і роблю замовлення «на вчора». Ще один недолік — ти не завжди конт­ролюєш свої фінанси, бо замовлення нерегулярні. На жаль, не усі замовники вчасно згадують, що треба розрахуватись з тими, хто не сидить у них в офісі і не ходить клянчити зарплату в кабінет начальства. Випадків, щоб мені не заплатили за роботу, здається, не було, але затримки бували. І це не приємний досвід — вибивати чесно зароблені гроші. Більше з цими замовниками я не працювала».

Натомість перекладач Галина Кукса переконує, що у фрілансерстві більше мінусів і погодитись на таку роботу можна лише від безвиході, коли нема можливості влаштуватись у штат. «Я сподівалась, що, перейшовши на вільний графік, матиму більше часу. Працювала з технічною документацією. Але мої домашні вирішили, що раз я сиджу вдома, то у мене вагон часу, і скинули на мене всі домашні обов’язки — те занеси в хімчистку, туди завези те, купи те. Коли батьки та чоловік повертались з роботи, мало бути наварено-напарено. В результаті, я цілими днями бігала за чужими дорученнями, а перекладала вночі. Ті півтора року, коли я працювала вдома, — це був суцільний дедлайн. Коли траплялись усні переклади — це було як ковток свіжого повітря, — каже Галина. — Ще один мінус — замовники. У мене були кілька постійних клієнтів, але з’являлись і нові. Найбільше дратувало, коли домовляєшся про ціну заздалегідь, а вже коли замовлення виконане, починають торгуватись. Одного разу навіть видалила величезний переклад — замовник хотів заплатити лише третину з суми, про яку домовились. Потім мав проблему з тим перекладом — я попередила про нього знайомих, тож з ним ніхто не хотів зв’язуватись. Тепер теж інколи підробляю перекладами, але коли в тебе є постійна робота і зар­плата, фріланс переноситься значно легше психологічно».