У гральній залі не побачите годинника

Потяг людини до швидкого збагачення без жодного докладання зусиль зафіксований навіть у народних казках, герої яких з допомогою чарівної палички чи царівни-жаби домагалися півцарства, не злазячи з печі. Поки існуватиме цей потяг, існуватимуть і люди, які зароблятимуть статки на бажанні отримати все на халяву...

В Україні гральний бізнес заборонили у 2009 році. Цьому передували серйозні суперечки і в суспільстві, і у Верховній Раді. Противники грального бізнесу посилалися на принципи християнської моралі та доводили, що ігроманія псує молоде покоління. Захисники нагадували, що він приносить у державну скарбницю чималі прибутки.

Лише на Львівщині напередодні заборони грального бізнесу патенти на експлуатацію гральних автоматів мали близько п’яти тисяч осіб. Окрім патентів, підприємці мусили отримати у Мінфіні ліцензію на право займатися цією діяльністю. Вартість ліцензії — 150 тисяч євро. За кожен гральний автомат підприємець мусив сплачувати у місцевий бюджет 1050 гривень. З 2009 року ці прибутки і держава, і місцеві бюджети втратили.

У підпіллі

Та гральний бізнес не зник, а пішов у тінь. Протягом останніх днів співробітники Державної служби боротьби з економічними злочинами викрили кілька підпільних гральних закладів у Львові. На Сихові гральна зала працювала неподалік ринку “Шувар”. Викрити цей заклад, розповів “ВЗ” старший опер-уповноважений управління Державної служби боротьби з економічними злочинами підполковник Михайло Тесля, було складно. Сторонніх туди не пускають. Натисне перехожий кнопку на металевих дверях, йому повідомлять, що заклад не працює. Лише коли “Петро” повідомить охоронцеві, що прийшов за рекомендацією “Василя”, двері відчинять.

У викритій гральній залі адміністратор закладу знала в обличчя чи не всіх клієнтів. Останні, коли подібні заклади викривають правоохоронці, підтверджувати, що брали участь у забороненій грі, не поспішають. По-перше, чи не для кожного з цих гравців ця зала стала центром світу. По-друге, за кожним гравцем перед закладом, як правило, висить борг, який мусить віддати...

Гральний заклад правоохоронці викрили у Франківському районі Львова. Його власники не поскупилися на облаштування інтер’єру гральної зали натуральною шкірою, червоним деревом, дорогим сукном для гральних столів. Гравцям у цьому закладі подавали елітні марки коньяків та вин.

Ще один гральний заклад діяв під вивіскою комп’ютерного клубу. Гравці там “зависали” за трьома десятками комп’ютерів.

У Новояворівську підпільна гральна зала розташовувалася у лабіринтах службових приміщень палацу культури. Оперативникам вдалося проникнути у цей заклад лише завдяки багатокроковим оперативним комбінаціям. Поява міліціонерів викликала шок. Обслуговуючий персонал та клієнти почали тікати, забуваючи прихопити верхній одяг. З палацу культури міліціонери конфіскували 21 гральний автомат.

За заборонений гральний бізнес у підприємців конфісковують гральні автомати (автомат коштує від 2500 до 6500 доларів). Штрафують на суму від 10 до 40 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 тисяч до 680 тисяч гривень). Та, здається, ці штрафи банкрутством організаторам грального бізнесу не загрожують, адже їх швидко відшкодовують. Гральний бізнес, говорять “не на диктофон” правоохоронці, зазвичай “дахують” чиновники місцевих органів влади. Вони не можуть не знати, на що насправді надають дозволи.

В редакцію “ВЗ” зателефонували жінки з Рясного. Наші діти, жалілися, починають заражатися гральною лихоманкою, витрачаючи гроші на автоматах, що нещодавно встановили у мікрорайоні. Міліціонери добре знають, де встановлені ці автомати, та конфіскувати їх не можуть. Власники новітніх “одноруких бандитів” мають висновки експертизи, які свідчать, що саме ці автомати до грального бізнесу відношення не мають.

Безрезультатно може завершитися й операція правоохоронців з ліквідації підпільного казино, що функціонувало у Львові через дорогу від... управління боротьби з оргзлочинністю. Там оперативники вилучили гральні столи, рулетки, інші докази забороненого виду діяльності. Та власники казино найняли найкращих адвокатів, і ті майже довели, що міліціонери незаконно вилучили майно, яке зберігалося не в якомусь казино, а лежало на складі...

Гральна лихоманка

Якщо на початку зародження грального бізнесу в Україні відвідувачами казино та гральних закладів були бізнесмени й кримінальні авторитети, сьогодні підпільні заклади “відкриті” для всіх верств населення. “Помітив, що в жодному гральному закладі не побачиш на стіні годинника, — зауважив підполковник Тесля. — Жалюзі на вікнах щільно закриті у будь-який час. Людина втрачає контроль за часом. Сідає за монітор увечері, встає — вранці, а їй здається, що грала лише кілька хвилин”.

Гральна лихоманка зламала життя не одній людині. І власні квартири продавали, щоб продовжити гру, і у зашморг лізли. Та чи варто було, рятуючи їхні життя, забороняти “курці нести золоті яйця”? Коли гральний бізнес був легальним, його принаймні могли контролювати і правоохоронці, і громадські організації. У мінфінівському наказі №622 вказувалося: “Ліцензіант повинен здійснювати організацію діяльності з проведення азартних ігор лише у відведених для цього приміщеннях та забезпечувати заборону участі в азартній грі особам віком до 18 років...”. А у підпіллі ніякі накази та закони не діють...

Промовиста статистика

До заборони грального бізнесу в Україні на тисячу осіб припадало 2,1 грального автомата. У Словаччині — 2,2, у Чехії — 4,5. У Латвії — 5,2 грального автомата на тисячу осіб. Скільки сьогодні “одноруких бандитів” чатує на українців, нікому не відомо.

Довідка «ВЗ»

У 1994 році у Міжнародну кваліфікацію хвороб під кодом F63.0 додали захворювання “ігрова залежність”. В описанні симптомів цієї хвороби вказується: “Ігрова залежність — це патологічна тяга до азартних ігор, котра виявляється у частих повторних епізодах участі в них, що домінує у житті суб’єкта і веде до зниження соціальних, професійних і сімейних цінностей”.

Думки «за» і «проти»

«Проти»

Павло СЕМЕНЧУК, психіатр

Гральна лихоманка — соціальна хвороба. Для деяких громадян, які не можуть себе контролювати, це страшна недуга, яку слід тривалий час лікувати. Як і серед алкоголіків, серед ігроманів можна вилікувати лише тих, хто сам дуже бажатиме. До кожного хворого має бути індивідуальний підхід.

«За»

Тетяна ЩЕРБАНЬ,

представник фірми, що входила до Української асоціації діячів грального бізнесу

Якщо люди грають, то вони й будуть грати, навіть під забороною. Ми не говоримо, що це добре. Та пити горілку чи курити — теж погано. Але ж курять і п’ють...