Антиполіглоти

Знання іноземних мов — ахіллесова п’ята українців. Наче й у школах щонайменше одну іноземну вчать, а то й дві, три, і мовних курсів — як грибів після дощу, а загальний рівень знань — майже нульовий. Зрештою, незнання іноземних мов — не суто українська проблема. Незалежно від національності, одні мають у своєму арсеналі три-чотири-п’ять іноземних, інші далі рідної мови — ні “бе” ні “ме”. У чому ж причина? Чи є люди, не здатні до вивчення іноземних мов? Придурюється Азаров, коли калічить українську мову, чи йому справді не дано її вивчити?

Комусь легше дається математика, а хтось хімічні формули лускає як насіння, а інші заплутуються у них, як рибки у сітях. Та “математичний кретинізм” не означає, що людина не здатна осилити таб-личку множення, просто їй не варто одружуватися з інтегралами. За такою ж схемою природні задатки “працюють” під час вивчення іноземних мов. Те, що іноземна мова дається тяжко, не означає, що людина її не здатна опанувати, просто зусиль доведеться докласти більше.

— Все — індивідуально, — наголошує у розмові з кореспондентом “ВЗ” доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри українського прикладного мовлення університету ім. І. Франка Ірина Кочан. — Природні чинники — важливі, але не завжди визначальні. Їх можна мінімізувати зовнішніми. У дитячому віці, з огляду на низку фізіологічних і психологічних факторів, мови даю-ться легше. Якщо дитина — “запущена” і лише у 16-20-річному віці починає опановувати іноземну, то їй мова даватиметься важко. Багато залежить від методики викладання. Якщо починати від усного мовлення (воно первинне), а потім поступово переходити на писемний варіант, вивчення проходитиме легше і швидше. А у нас чомусь прийнято, навчаючи іноземної, одразу давати всю граматику. А для чого вона потрібна в повному обсязі, коли учень і трьох слів не знає? Завдяки правильно вибудуваній методиці іноземці у нас на кафедрі опановують українську на чудовому рівні. Хоча серед них є й такі, кому важко дається вивчення мов. Але це — поодинокі випадки. Їх можна зрозуміти, адже їхня рідна мова не має нічого спільного з українською. Тим більше дивує “специфіка” Азарова, який, попри те, що говорить російською, українською розмовляти так і не навчився. Він не хоче, не може, не знає. Йому і справді не дано. Хоча покращити свій рівень він міг би, якби займався по кілька годин щодня. Кучма на початках не був україномовним, але знаю особу, яка з ним займалася. І він таки заговорив українською...

“На вивчення іноземної мови впливає багато чинників: врод-жені схильності, хороший слух (музичний), мотивація, умови вивчення (чим ближчі вони до природних умов засвоєння мови (як рідної), тим краще), методи навчання, вік, спорідненість мови з рідною, її складність, — розповідає кореспондентові “ВЗ” вчитель польської мови, перекладач Оксана Курило. — Якщо говорити про вроджені схильності, то, на думку спеціалістів, центри мозку, які відповідають за мову, в жінок, до прикладу, краще розвинуті, ніж у чоловіків. Тому вони більше й говорять. Підтверджує це і те, що дівчатка часто раніше починають говорити, ніж хлопчики. Тож жінкам зазвичай вивчення мов дається трохи легше. Якщо ж ці мовні цент-ри уражені, то людина і рідною не розмовлятиме нормально. Та природні схильності — це не лише структура мозку. Це і відкритість людини, те, наскільки вона сором’язлива (людина може чудово знати мову, але розмовляти нею їй буде психологічно важко)”. До вроджених якостей психологи відносять і те, до якої категорії — аудіал, візуал чи кінестетик — належить людина. Аудіали засвоюють інформацію на слух, візуали найкраще сприймають зорову інформацію. Для тих й інших ефективність вивчення іноземної залежить від методів викладання. А от кінестетикам, які сприймають світ на дотик і нюх (до них належать 5-7 відсотків людей), вивчення мов — китайська грамота. Ті ретранс-лятори, через які вони сприймають інформацію, не працюють.

«Хороший слух — важливий для правильної вимови, — продовжує Оксана Курило. — Ті, у кого він є, вловлюють інтонації на льоту. А от ті, в кого з музикою не лади, матимуть проблеми і з акцентом». Це — особливо важливо у вивченні східних мов, чимало з яких базуються на півтонах вимови та інтонаційних нюансах. До прикладу, вміння говорити китайською мовою і розуміти її прямо залежить від здатності відрізняти тони.

Швидкість і легкість вивчення іноземної мови залежить і від того, наскільки вона близька до рідної. Англомовній людині легше вивчити німецьку чи іспанську мову, ніж фінську, грузинську чи японську. “Якщо знаєш три слов’янські мови, вивчити ще одну буде значно легше, ніж якщо не знаєш жодної, — пояснює філолог. — Впливає й те, наскільки ґрунтовно знаєш рідну мову, причому не лише на інтуїтивному рівні, а й на рівні правил. Якщо не знаєш, що таке дієслово чи прислівник, тобі буде важко зрозуміти пояснення граматики іноземної мови”.

Один із ключових моментів у вив-ченні мови — мотивація. На те, що діти швидко і добре засвоюють рідну мову, впливають не лише фізіологічні нюанси, а й те, що мотивація у них ого-го яка (зрозуміти оточення і дати йому можливість зрозуміти себе — життєво необхідні). А от коли мотивація — на нулі, як це бачимо у Миколи Яновича та послідовників його мовного суржикізму, то ані викладачі-профі, ні музичний слух чи феноменальна пам’ять не допоможуть.