Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Фантастика стає реальністю

Уявіть, що ви завітали до кав’ярні на тістечко. Раптом заходить ваш однокласник, якого ви вже кілька років не бачили, і безпомилково йде до вашого столику зі словами: «Яка вдача! Їду по сусідній вулиці і бачу, ти тут каву п’єш!». Цікаво, як це він побачив на такій відстані?! Ні, ваш друг не екстрасенс, і це не фантастика – це реальність, а за кілька років, можливо, і наша буденність!

Політичні й економіко-соціальні події перебувають в центрі уваги ЗМІ й суспільства, відтісняючи інші теми на другий план. Однією з таких «обділених» є тема науки. Певно через це часом можна почути про те, що науковий прогрес сповільнюється й входить у фазу ледь не другого «Середньовіччя». Однак, думаю, підстав для такого судження небагато. Зокрема, пропоную хоча б частково поглянути на досягнення науки за останній рік-другий. Зрозуміємо — фантастика стає реальністю.

Одягнув екзоскелет— і ти вже «суперсолдат».

Минулого року хто тільки не дивував людство. Вчені-генетики продовжили експерименти зі стовбуровими клітинами й змогли штучно продовжувати життя старим тваринам, їхні колеги медики запатентували технологію нарощування шкіри через звичайнісіньке зрошення пошкоджених ділянок спеціальним спреєм. Американські біологи-генетики вивели нових шовкопрядів, шовк яких за міцністю не поступається сталі, а італієць Ернцо ді Фабриціо вперше сфотографував спіраль ДНК!

Не відстають від наукового прогресу і військові: армія США не лише одягає снайперів в костюми-невидимки з матеріалів, що вигинають промені світла, й тестує бойових роботів, а й одягає на своїх солдат екзоскелети — механічні обладунки з двигунами, які полегшують рух і зменшують втому. Тож бійці можуть проходити десятки кілометрів без перепочинку, бігати на рівні з олімпійськими чемпіонами, а в перспективі ще й піднімати габаритні вантажі. Такі технології помічні і для хворих людей, особливо коли механізмом можна керувати… силою думки! Саме таким чином паралізована Jan Scheuermann керує роботизованою рукою, розробленою в Пітсбурзькому університеті (США). Штучна кінцівка не могла б розуміти бажань своєї володарки, якби не 96-канальний мікроелектрод, котрий імплантували в кору головного мозку хворої. А от, щоб більше дізнатися про навколишній світ і оточуючих, чіпати мозок не треба — вистачить одягти спеціальні окуляри. Їх лінзи одночасно слугуватимуть екраном, на котрому можна буде побачити назву вулиці, якою ви йдете, перелік маршрутів громадського транспорту, який нею рухається, температуру повітря тощо! Якщо ж інтегрувати такі окуляри з соціальними мережами на кшталт Facebook, то ви безпомилково зможете призначати зустріч хоч посеред Привокзального базару — стрілки вам покажуть, як дійти до товариша. В подальшому ж вся вулиця може перетворитися на цілковиту соціальну мережу (надіюся, що за згодою перехожих) — ви побачите над головою кожного його ім’я (чи псевдо), а поряд коротку інформацію: освіту, місце роботи, інтереси і т. д.

Паралізована людина зможе керувати штучними кінцівками

Інформаційні технології вже в найближчому майбутньому призведуть до зникнення багатьох турагентств, банківських відділень, кас продажу квитків — їх функції перейдуть спеціально розробленим інтернет-порталам. Також через глобальну мережу відбуватимуться консультації у лікаря, юриста, заняття з репетитором чи університетські лекції. Світ продовжить віртуалізуватися, що змінить як життя кожної людини зокрема, так і цілого суспільства. Чимало людей втратить роботу, однак паралельно виникатимуть нові професії. Новий світ несе чимало переваг, однак не менше й загроз. Але процес змін не зупинити.

Зміниться й процес виробництва. Так звані «3Д-принтери» «надрукують» все що завгодно по тривимірній моделі. Думаю, що вживати визначення «принтер» до просторового формувальника — не надто коректно — поліграфією тут і не пахне… Однак саме таке визначення наразі закріпилося за машиною, яка, підключившись до комп’ютера, може зліпити будь-що зі спеціального клейкого матеріалу. Останній знаходиться в картриджі, котрий поступово переміщається вправо-вліво, вверх-вниз і ліпить, створює об’єкт! Голландці вже почали виробляти індивідуальні щелепові протези з титанового порошку. Невдовзі це уможливить швидко й відносно не дорого заміняти й інші кістки. Натомість величезний D-Shape здатен ліпити багатометрові статуї і навіть невеликі будинки, використовуючи лише пісок та полімерну смолу. Міцність створених об’єктів не поступається залізобетону, з вигляду ж вони схожі на мармурові. Розробник «принтера» Єнріко Діні обіцяє, що ліпка невеликого котеджу з отворами для дверей і вікон, вентиляційними шахтами та каналами для кабелів і труб займе лише 25% від часу, необхідного на зведення будівлі традиційним способом. Припускаю, що скульпторам від цих винаходів буде непереливки, адже професійний «технар» за меншу оплату «зліпить» пам’ятник чи скульптуру в будь-якому стилі.

З розвитком технологій багато людських здібностей втрачають сенс. Нащо мати феноменальну пам’ять і енциклопедичні знання, якщо все можна в момент підгледіти у Вікіпедії. Нащо володіти першокласною орієнтацією на місцевості — достатньо користуватися GPS-навігатором. Нащо качатися — вистачить одягнути екзоскелет. Вже сьогодні в розвинутих країнах мало хто може грамотно писати на папері, рахувати подумки, створювати щось своїми руками. Людина програє власноруч створеним протезам, котрі роблять все за неї...

Хто виграє й програє від технологічного прогресу?

Виграють:

— Хворі та інваліди

— Мешканці хуторів та віддалених сіл

— Ті, хто полюбляє активне життя

— Програмісти

Програють:

— Обслуговуючий персонал (працівники кас, турфірм, банків, кінотеатрів)

— «Ремесленники» — виробники ексклюзиву (скульптори, зубні техніки, ювеліри)

— Ті, хто цінують свою приватність.