Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Моя хата скраю»

Небажання українців заступатися за ближнього виховує... рідна правоохоронна система

На останній колегії МВС міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко озвучив тривожну цифру. За даними опитування, яке провів Інститут Горшеніна, лише 28 відсотків громадян України готові допомагати міліції у забезпеченні громадського порядку. Ця цифра щодня підтверджується на практиці. У Львові, наприклад, був випадок, коли на зупинці громадського транспорту доходяга-наркоман напав на жінку, намагаючись зірвати з її шиї золотий ланцюжок. Сил миттєво зірвати прикрасу у наркомана, який ледь дихав від “ломки”, не вистачило. Він почав тягати жінку за волосся та намагався збити її з ніг. Поряд на зупинці стояли троє здорованів. Та, почувши крики жертви нападу, вони, як по команді, відвернулися. Коли на місце події прибув патруль і затримав нападника, хтось із міліціонерів запитав молодиків, чому вони не допомогли жінці. У відповідь міліціонери почули від хлопців-спортсменів, які, з’ясувалося, щойно вийшли зі спортивної зали: “А воно нам треба?..”

Захистив жінку від ґвалтівника? Сядеш!

Бажання допомогти ближньому в українців почали вибивати ще за часів СРСР та продовжують це робити за часів незалежності рідні українська міліція, прокуратура, судочинство. Яскраве підтвердження цього — випадок, що стався на Донеччині, в шахтарському місті Червоноармійську минулого місяця.

17 січня 32-річний чоловік, який вже відбував покарання за зґвалтування, напав на 20-річну дівчину. Погрожуючи ножем, він затягнув її в туалет школи... Під час нападу дівчина розмовляла по мобілці зі своїм коханим Олексієм. “Я чув у телефон все, — розповідав пізніше Олексій, — як її б’ють, як вона кричить. Я зателефонував подрузі моєї дівчини, з якою вона йшла з роботи та щойно розійшлася. Та, своєю чергою, — своєму вітчиму, який живе неподалік. Він нас врятував. Вчинив по-чоловічому — затримав ґвалтівника”.

Чоловіком, який прийшов на допомогу незнайомій дівчині, виявився шахтар Едуард. Він побіг на місце злочину. Побачивши його, ґвалтівник перестав знущатися з жертви і почав тікати. Едуард наздогнав негідника. Той витягнув ніж і намагався завдати ним ударів. Едуард вибив ніж з руки покидька і почав його гамселити. У важкому стані покидька забрала з вулиці “швидка”. Через кілька днів від отриманих ушкоджень він помер у лікарні. “Я не збирався його вбивати, — виправдовувася шахтар. — Хотів наздогнати та здати міліції. Я виконував свій громадський обов’язок і не винуватий у тому, що здоров’я напасти на дівчину йому вистачило, а вижити — ні”.

Здавалося б, людина, яка врятувала дівчину від покидька-ґвалтівника, заслуговувала лише подяки. Та проти Едуарда порушили кримінальну справу! Коментуючи це, в прокуратурі цинічно заявили: “Найцінніше — життя людини. Якщо громадянин може завадити злочину чи затримати злочинця — це слід обов’язково зробити. Та з найменшими збитками як для себе, так і для злочинця”. “На першому етапі розслідування, — додала прес-офіцер Червоноармійського міськвідділу міліції Юлія Павловська, — встановлено, що чоловік, який прийшов на допомогу дівчині, перевищив міри самозахисту, затримуючи злочинця. Це карається позбавленням волі до двох років”.

“Якщо під час самозахисту чи затримання злочинця ви завдали йому важких ушкоджень або вбили його, — прокоментував випадок на Донеччині адвокат Іван Мотринець, — у будь-якому випадку порушать кримінальну справу. Та на суді людину, яка захищала себе або інших громадян, можуть виправдати”. Дії людини, яка захищалася, пояснив пан Мотринець, потрапляють під дію статті 39 ККУ — “крайня необхідність”. У цій статті зазначено, що “не є злочином заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку у даній обстановці не можна було усунути іншими засобами”. Та в тій же статті додається: “Перевищення меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода”. Закріплює цей постулат стаття 118 ККУ, назва якої говорить сама за себе: “Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони”.

Заступився за честь доньки

Іноді навіть судді, розглядаючи справи про перевищення меж оборони, розуміють, що людина, яка опинилася на лаві підсудних, змушена була так зробити, і виправдовують звинувачених. Адвокатові Мотринцю, скажімо, довелося захищати чоловіка, який убив кривдника своєї доньки.

Дівчина завагітніла від свого бой-френда. Молодик після цього уникав зустрічей навіть після появи на світ дитини. Якось молода мати гуляла у дворі своєї багатоповерхівки з дитиною, яка спала у візочку. Жінку оточила зграя молодиків, серед яких був і батько дитини. Він почав обзивати жінку, казав, що вона спеціально не зробила аборту, щоб тягнути з нього гроші. Хтось із покидьків вдарив ногою по візочку, і дитина заплакала. Це почув батько молодої мами. Він визирнув з балкона і побачив, що доньку оточила шпана. Чоловік схопив на кухні ніж та вибіг у двір. У розпачі вдарив ножем першого, хто потрапив під руку. За іронією долі, це був біологічний батько його онуки, який від удару в серце помер.

Під час розгляду цієї справи в Залізничному районному суді міста Львова чоловіка... виправдали! Бо суддів найбільше зачепило те, що негідники ногами били візочок, в якому спала дитина.

Вечеря при свічках, кохана жінка, візит ніндзя...

Ще один цікавий випадок щодо перевищення меж необхідної оборони також трапився у Львові. На вулиці Шпитальній жив молодий відомий лікар. Одного вечора він запросив у гості кохану жінку. Після романтичної вечері при свічках закохані лягли у ліжко. Зрозуміло, не для того, щоб спати. Отож лікар одразу почув, що серед ночі хтось лізе у вікно кімнати. Те, що він побачив через мить, нагадувало якийсь бойовик. Вікно квартири не вибили, а витиснули двоє чоловіків, одягнутих у чорні костюми ніндзя! Не роздумуючи, лікар вихопив з-під подушки пістолет, вистрелив у нападників, після чого викликав міліцію. На вулиці міліціонери знайшли під вікнами труп чоловіка з простреленим серцем. Другий ніндзя втік.

На суді лікаря, який так вправно захистив своє помешкання, засудили до двох років позбавлення волі (умовно). Причому умовне покарання було призначено за незареєстрований бойовий пістолет, з якого пролунав фатальний постріл. Лікар, як водиться у таких випадках, доводив, що знайшов зброю напередодні нападу на вулиці, а вранці планував занести її до міліції. За те, що не встиг цього зробити, отримав умовне покарання. А за вбивство нічного візитера його повністю виправдали!

Шахтар Едуард, коли проти нього порушили кримінальну справу за вбивство ґвалтівника, заявив, що ні про що не шкодує. Якби ситуація повторилася, переконує, діяв би так само. Та мій товариш, який півжиття віддав службі у карному розшуку міліції, почувши цю історію, зауважив: “Жінок, зрозуміло, справжній чоловік мусить захищати. Та після цього слід якомога швидше тікати. Бо даю гарантію, що посадять за такий героїзм в одну камеру до таких самих покидьків, від яких захищав...”.