Лінкольна принесли зі смітника, Путіна купив на «Вернісажі»...

“Якщо не тримати тіло у формі, швидко постаріє, якщо не тренувати мозок, передчасно всохне”, — за таким правилом живе генерал-лейтенант міліції в запасі Іван Мотринець. Колишній правоохоронець тепер працює адвокатом. У просторому кабінеті зберігає колекцію — 120 погрудь видатних діячів. Експонати розмістилися на полицях вздовж стіни, на каміні, облицьованому темними кахлями. Кожен експонат має історію. А почалося все у 1997 році, коли юридична фірма пана Мотринця переїхала у новий офіс...

Неординарний “дует” — Бандера і Ленін.

«Коли НАВОДИВ ЛАД В ОФІСІ, на горищі натрапив на замотаний у ганчірку бюст Леніна, — розповідає Іван Михайлович. — Відмив його, пофарбував, поставив у кабінеті на видне місце. Потім подумав, що йому самому сумно. Почав купувати бюсти, замовляти, знайомі приносили. Деяких персонажів маю у кількох варіантах».

Шолохов, Лермонтов, Горький, Чингісхан, Моцарт, Гагарін, Лінкольн, Суворов, Фрейд, Чайковський, Путін, Сократ, Катерина ІІ, Гітлер, Нестор Махно... Усе упереміш, жодної послідовності. Колекціонер каже, коли розставити все по періодах чи роду діяльності, буде нецікаво. Мабуть, найцікавіший “дует” — Ленін і Степан Бандера, які стоять пліч-о-пліч. “У книжці “Страсті за Бандерою” відкопав інформацію, що Бандера, коли став на революційний шлях, вивчав праці Леніна. Не знаю, чи справді це так, але є така версія”, — пояснив колекціонер.

На стіні — портрети Леніна і Сталіна, між ними — фото самого Івана Мотринця у рамці. Полотна “вождів” пан Іван купив у пияка, який закривав ними вікна від сонця у гаражі. “Сталін — унікальна робота, раритет — 1948 рік! Дав за нього 50 гривень”.

Бере до рук погруддя Вільяма Шекспіра, бережно ставить на місце. Із жалем потирає дірку у голові Шукшина, яку пробили підлітки у підвалі. Виблискує погруддя Лінкольна. Його знайшли на смітнику. “Не головне, хто автор скульптури — аби була постать, — пояснює пан Мотринець. — Ломоносова, Толстого, Шевченка, Путіна купив на «Вернісажі». Маяковського подарував незнайомець. Коли сидів у кафе, підійшов до мене чоловік і попросив зачекати 15 хвилин. Повернувся з бюстом Маяковського. А це Франц Йосиф із дружиною, Висоцький. А це, думаєте, хто? Адам Міцкевич. Сам дослідив, що це саме він, бо підпису немає. Пішов до його пам’ятника у центрі міста — один в один. Це президент Азербайджану Алієв. Якось познайомився з тамтешніми бізнесменами. Вони спитали, що хочу у подарунок. Кажу: “Подаруйте свого президента”. Поїхали на батьківщину, замовили погруддя і привезли. Це бюст вуличного президента Смолки. Сам досліджував його біографію. Колись на його честь називалася сучасна площа Генерала Григоренка”.

У приймальні — ще кілька погрудь. Довелося зробити спеціальну підставку, аби було місце для нових експонатів. Пушкін і Сократ займуть почесні позиції на нових скляних полицях. “За Сократа заплатив 300 гривень. За кордоном ці речі набагато дорожчі. Суворов з металу там коштує тисячу євро, Жуков у кольоровому металі — п’ятсот”.

— Завдяки цим постатям я вдосконалююсь, вони надихають мене жодного дня не бути без книжки, паперу, ручки, — каже колекціонер. — Вони — творці історії, літератури, філософії. Вивчаю їхнє життя. Аби детальніше дізнатися біографію Миколи Гоголя, поїхав на його батьківщину. Мочив ноги в озері, в якому купався великий письменник. Достоєвський — мій кумир, через нього намагаюся пізнати психологію людей. Його твори перечитую по кілька разів. До мене приходить багато людей. Частенько пропоную “пройтися” по цих історичних скульптурах. Якось приїхали на джипі дві пані у дорогих шубах. Вони не впізнали жодного діяча, навіть не знали, як виглядає Степан Бандера.

— Розмовляєте з експонатами?

— Буває, запалю камін, сяду навпроти і кажу: “Сьогодні у нас тема поезії”. Тоді звертаюся виключно до поетів. Коли літературний вечір, спілкуюся з письменниками.

Незабаром чималу колекцію поповнить ще один експонат — Григорій Сковорода у повний зріст.

Більше фото дивіться тут