Українські кінопрем’єри-2013

Одна з найочікуваніших прем’єр цього року — фільм Віктора Андрієнка “Іван Сила”, знятий за мотивами книжки Олександра Гавроша “Неймовірні пригоди Івана Сили”, яка вийшла кілька років тому у “Видавництві Старого Лева”. Зйомки цього пригодницького фільму для дітей тривали три з половиною місяці і охопили Київ, Чернівці, Кам’янець-Подільський та Закарпаття, батьківщину головного героя силача зі світовою славою початку ХХ ст. Івана Фірцака. Андрієнко у цій стрічці дебютував у ролі режисера. Силу зіграв чемпіон з пауерліфтингу, артист американського цирку Дмитро Халаджі. “Засвітилися” у стрічці Борис Барський, Василь Вірастюк, Іванна Сахно, Лесь Задніпровський, Ольга Сумська, Богдан Бенюк... Бюджет фільму — 16 млн. грн. У всеукраїнський прокат “Іван Сила” має вийти навесні.

У жовтні вийде на екрани і психологічна драма “Брати” Вікторії Трофименко. Режисер взяла за основу роман шведа Торгні Ліндгрена “Джмелиний мед” і переклала його на україн­ський манір. Сюжет вона перенесла у Верховинський район Карпат, тож скандинавська історія набула гуцульського колориту, а герої шведського роману забалакали гуцульською говіркою. Серед акторів, які передаватимуть кіномовою історію братської ненависті, — Наталка Половинка, Микола Береза, Роман Лютський, Олег Мосійчук, Віктор Демерташ... Офіційна прем’єра стрічки планується на фестивалі «Молодість» у Києві.

Неабияким сюрпризом стане стрічка Олеся Саніна «Поводир, або Квіти мають очі». Режисер не анонсував свого проекту і не рекламував його, доки зйомки тривали. Навіть зараз, коли знімальний процес уже позаду, говорити про стрічку Санін відмовляється. Зараз він за кордоном монтує фільм. Завершити усі роботи він планує за три місяці. «Поводир» базується на реальних подіях: трагедії 1934 року, коли розстріляли 200 українських кобзарів та лірників. У стрічці зіграли як професійні актори, так і пересічні незрячі люди, яких відібрали для зйомок у кількох українських містах. Зокрема у фільмі знялися правнук політичного в’язня радянських концтаборів Михайла Сороки, актор Федір Стригун, поет Олександр Ірванець, співачка Джамала.

Глядацька увага соціальному трилеру Володимира Тихого “Зелена кофта” — гарантована. Володимир останнім часом світився з короткомет­ражними проектами («Мудаки. Арабески» і «Україна, гудбай!»), але торік дозрів і до повного метра. Його фільм обертається навколо гостросоціальних сфер (кіднепінг і цілковита байдужість до цього влади та людей). Зйомки відбувалися на околицях Киє­ва, показуючи українські реалії з “придворового” боку. Прем’єра “Зеленої кофти” запланована на листопад.

Триває робота над стрічкою “Плем’я”. Режисер Мирослав Слабошпицький, єдиний українець, який два роки поспіль брав участь у берлінському конкурсі Берлінале: з короткометражними фільмами «Діагноз» (2009 року) та «Глухота» (2010-го), взявся за масштабніший проект. Його стрічці «Плем’я», у центрі якої історія глухонімих вихованців інтернату, обіцяють успішну фестивальну долю.

Дітей та їхніх батьків потішить унікальний для українського простору проект — анімаційна стрічка “Микита Кожум’яка” (режисери — Ростислав Гарбар, Михайло Костров). Це — перший український повнометражний мультфільм у 3D-форматі. Бюджет стрічки — три з половиною млн. дол. “Микита Кожум’яка” ще не встиг вийти в український прокат, як уже зацікавив кінодистриб’юторів зі США, Німеччини та Іспанії. Родзинка мульт­фільму не лише в графіці, спецефектах та 3D-технології, а й у сюжеті. Це історія сина славнозвісного Кирила Кожум’яки Микити, який не відрізняється ні надзвичайною силою, ні витривалістю, але має добре серце. “Озброїв­шись” своїми душевними якостями, малий вирушає рятувати світ.

Олена Фетисова завершує роботу над біографічною драмою “Параджанов” — про життя і творчість культового режисера. Світова прем’єра фільму відбудеться в Канні, а українська запланована на вересень цього року. “Параджанов” — українсько-французько-вірменсько-грузинський проект. Головну роль у стрічці виконав Серж Аведікян. Робота над фільмом триває уже чотири роки, на початковому етапі було написано 9 різних версій сценарію, але тим, що виходить у них з-під камери, творці картини наразі задоволені.