Передплата 2024 «Добрий господар»

«Ні нових форматів, ні нових облич, ні хорошого гумору...»

Таке святкове «меню» запропонували українські телеканали своїм глядачам у новорічний час

“Новорічний Вечірній квартал”, “Блакитний вогник”, “Дискотека 80-их”, “Легенди ВІА

70-80-их”, “Новорічний вечір з М. Галкіним і М. Басковим” ще один “Новорічний вечір”, але тепер з “М. Галкіним та В. Зеленським”... Такими програмами накрили телевізійний стіл українським глядачам їхні рідні канали у Новорічну ніч та постноворічний час. Піднімати келих шампанського тим, хто звик святкувати у компанії телевізора, довелося у товаристві Максима Галкіна, Філіппа Кіркорова, Юрія Гальцева, Олени Воробей... З українських зірок в Новорічну ніч миготіли одиниці, та й то де-не-де. Почути українську мову з блакитного екрана у цей час марно було сподіватися, а от фрази “наша общая страна” (тобто Росія з Україною) звучали...

Проводити Новорічні свята, сидячи на дивані та озброївшись пультом до телевізора, може, й не національна риса українців, але добра традиція — це точно. В українських каналів також вимальовується в цьому руслі своя традиція — годувати у Новорічну ніч своїх глядачів російським секонд-хендом, програмами, що давним-давно віджили своє, та динозаврами української сцени. Обираючи зі скупого меню з радянським запашком, український глядач “проголосував” за “Новорічний Вечірній квартал” на “1+1”, забезпечивши йому найвищі рейтинги. Непогані рейтинги були і у мюзиклу російського виробництва “Червона Шапочка” на каналі “Інтер”. На тому ж “Інтері” дивилися українці і концерт зірок російської естради, який вели Галкін та Басков. Зі страв, запропонованих ICTV, глядацькій аудиторії найкраще засмакував мультфільм “Ілля Муромець і Соловей Розбійник”, який, між іншим, також російського виробництва... На екранах одні за одними світилися лише російські зірки. Втрапити у цю обойму вдалось хіба Ані Лорак, Вєрці Сердючці та Потапу з Настею. Та й то лише тому, що на російському музичному ринку вони давно свої. Перший Національний відрізнився тим, що показав нафталіновий “Вогник” на український манір, “зірками” якого стали Іво Бобул, Павло Зібров, “Кролики”... Білою вороною у хорошому значенні цього вислову виглядав канал ТВі, який у новорічний вечір порадував “Музикою для дорослих” Марічки Бурмаки, яка, щоправда, була зорієнтована на вузький спектр музичних смаків.

—Ц

ьогоріч в Новорічну ніч і святковий період на телеканалах вкотре було класичне дежавю і нічого нового: ні нових форматів, ні нових облич, фільмів, оцінок, ні навіть хорошого гумору... — коментує святкові ефіри кореспондентові “ВЗ” медіаексперт, виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар. — Були стандартні “Голубые огоньки” і концерти. Був “95 Квартал” зі специфічним почуттям гумору: значну частину сміху мали викликати жарти над людиною, яку весь світ вважає політичним в’язнем. Якби в часи Сталіна хтось сміявся над в’язнями ГУЛАГу, то в країні це б сприймалося як висока частка цинізму. Натомість у нас подібний гумор сприймається як норма, і один із провідних каналів вважає за потрібне показувати це в Новорічну ніч... Прикро, що не побачили якісної аналітики на українських каналах, адже передноворічий період — час для підсумків та оцінок. Не побачили ми і того, що Україна планує досягти чи зробити у 2013 році. Примітивізація українського телепростору триває. Вона максимально позбавлена креативу навіть на рівні розваг. Продукту, який змушує співпереживати і думати, майже не залишилось.

— Чому керівники, гендиректори, продюсери підтримують таку політику вторинності каналів, яка працює на віднадження глядача, а не на зростання рейтингів?

- В українському телепросторі нема такого, що хтось зробив порив, а всі інші пасуть задніх. Загальний тренд: “Нам бы переждать”. Ніхто не хоче розвивати ніякий бізнес, у тому числі і медіа-, надто потужно, тому що ні в кого нема певності у завтрашньому дні. Медіавласники не знають, чи зможуть свою медіавласність втримати. Все працює за залишковим принципом. Тому то й вкладень особливих у нові формати, пошуки, людей нема. Це віддзеркалення загального настрою в країні, коли помітний бізнес стає небезпечним.

- Та навіть у поодиноких програмах українського виробництва більшість — російські зірки...

- Це здешевлює виробництво. Адже створюються спільні програми для українського і російського телебачення. В Україні російські зірки впізнавані. А в Росії знають лише одиниць з українських. Засилля російського продукту відчувається. Українська держава не вирощує і не намагається розвивати щось своє, тому тенденція, коли росіяни заповнюють ту порожнечу, яка є в Україні, поглиблюється.

— До того ж ці російські зірки у своїх промовах і привітаннях усіляко акцентують на тому, що “Росія і Україна — наша спільна країна”.

- Зірки поп-культури у своїй більшості це — люди недалекі, які піддаються загальним стереотипам і політичним трендам. Вони дивляться російське телебачення, яке пропагує всю цю єдність, відновлення Радянського Союзу під егідою Москви, та подібні ідеологічні “сентенції”, а потім поширюють штампи, які їм активно нав’язали.

Прорватися через засилля російської естради на українському ТБ вдавалося одиницям з вітчизняних зірок. На фото — Вєрка Сердючка у мюзиклі «Червона Шапочка».

Схожі новини