Картопля «гріється» у трьох мішках, капуста – у пуховій хустині, а продавці — хто як може

У супермаркетах зараз аншлаг. У мороз люди воліють робити закупи у теплі. Ходити і мерзнути по базарах не кожному до снаги. Попри це, львівські ринки працюють...

На Привокзальному базарі продавців більше, ніж покупців. Якщо у теплу пору року у вихідний тут не проштовхнутися, то зараз хоч на конях заїжджай. Товару на прилавках не видно. Овочі та фрукти накриті теплими коцами або сховані у мішках...

Пані МИРОСЛАВА зі села Зашкова Жовківського району продає картоплю, буряк, моркву і різну городину. Картопля у неї по півтори-дві гривні. Все накрито теплим коцом. “Картопля “гріється” у трьох мішках, — розповідає пані Мирослава, — зверху ще теп-лим коцом накрила. Мабуть, не встигну все продати, зараз машина приїде. Вдома овочі тримаємо у літній кухні”. Пані Мирослава торгує на Привокзальному давно. У селі з родиною обробляє землю. Жінка нарікає на слабку торгівлю. “Ніхто не цінує нашої важкої праці, — зіт-хає. — Аби щось виросло, треба стільки праці вкласти. Зараз люди більше купують у супермаркетах: там тепло і дешевше на декілька копійок. Картопля у магазинах погана: вздовж і впоперек з’їджена дротяником — це жук такий. Але все одно беруть, бо дешевше”.

Пані Софія зі Сорік Львівських торгує горіхами, часником, городиною. Одягнена, наче капустина. Аби не злягти від застуди, жінка щодня робить профілактику народними методами. “Цибулю і часник їм по кілька разів на день, — ділиться. — Вдома роблю салати зі сирих бурячків чи моркви. Щедро додаю часничок і заправляю домашньою сметанкою”. На базар пані Софія виходить щодня: і в сніг, і в мороз. Нарікає, відколи похолоднішало, торгівля пішла на спад. “Мушу мерзнути. Оренда за місце висока — треба торгувати. За півтора метра плачу на місяць понад п’ятсот гривень. Зараз люди купують значно менше, ніж раніше, — лише необхідне. Наш народ не живе, а виживає. Святковим настроєм навіть і не пахне”.

Поруч молода жінка продає пекінську капусту, редиску. Овочі накрила пуховою хустиною. “Пекінка дуже ніжна, — каже. — На морозі стає м’якою і втрачає свої властивості. Брюссельська капуста у теплі відходить”. Аби зігрітися, жінка часто п’є чай, каву. “Хоч трохи горло зігріває. Коли приходжу додому, десь годину відходжу. Тільки потім прий-маю гарячу ванну”.

Пані Мирослава з Мурованого, що під Львовом, за свій товар не переживає. На прилавку — величезний баняк з квашеною капустою, поруч — кілька мішків картоплі та моркви. “Беру з дому стільки, щоб продати, — розповідає пані Мирослава. — Квашена капуста на морозі не псується — навпаки, стає більш соковитою. Вдома все тримаємо у пивниці”.

Продавець цитрусових пан Олександр зізнався, зігрітися йому допомагає алкоголь. “Беру зі собою на базар чверточку коньячку, — ділиться секретом. — Протягом дня до кави доливаю по кілька грамів. Відразу усередині відчувається тепло і на душі стає веселіше”. Свій заморський товар пан Олександр нічим не накриває. Каже, деякі фрукти на морозі стають ще смачнішими. “Наприклад, хурма, коли померзне, соковитіша. Мандаринам і ківі теж нічого не бракує. Трохи мерзнуть гранати — тоді у них дуже блищить шкірка. Та у теплі за ніч відходять. Єдине, не дуже комфортно при мінусовій температурі бананам — шкірка чорніє і середина псується. Їх прикриваю коцом”.

Продавець Ганна енергійно переступає з ноги на ногу. На прилавку — ящики з фруктами. “Коли холодно, на базар беремо менше товару, — пояснює. — Що залишається — відвозимо на склад. Господар має спеціальне приміщення”. За роботу у морозних умовах Ганна доплати не отримує. Попри це, на зарплатню не нарікає. “За день маю 80 гривень, плюс відсотки від продажу. За ці гроші можна й трішки померзнути”.

Значно активніша торгівля на стихійному ринку біля Привокзального. Вздовж тротуару у довжелезний ряд вишикувалися селяни зі своїм товаром. Домашній сир, молоко, кури, овочі, фрукти, банки з грибами стоять просто на землі. Для “підігріву” дехто підстелив газети, картон чи картаті сумки. Дари села тут йдуть “на ура”. Біля пані Галини, що торгує молоком, — черга. Жінка щойно виставила пластикові півторачки. За одну просить 12 гривень. “Яке там замерзне? Не встигне! — махнула рукою. — За півгодини все розкуплять. У мене молоко добре”.

Не проступитися до чоловіка, що розклав на газеті домашній сир. Кіло коштує 18 гривень. Залишилося дві грудочки. “Сир жирний, — пояснює, — на морозі йому нічого не буде. У теплі відразу відійде”.

Селяни на мороз не нарікають, мовляв, звикли працювати за будь-якої погоди. Найбільше обурює людей — байдужість чиновників, які вигнали їх з ринку на площі Липневій. “Тепер нас ганяють як собак, — зітхає бабуся Катерина. — Стільки праці вкладаємо, аби щось виростити, вигодувати. Хочеш хоч якусь копійку заробити, аби допомогти дітям, онукам. Не дають!”.