Вєра Полозкова показала «поетичний театр»
У Львові зі сольним концертом побувала «феномен російського сучліту».
Вперше із «концертом» до Львова у рамках «російського книжкового десанту» на ХІХ Форум видавців приїхала московська блогерка, драматург і актриса, поетеса, яку називають феноменом сучасного літературного життя Росії, — Вєра Полозкова.
Зі слів 26-річної талановитої дівчини, яка має особливий сентимент до України й часто приїздить із концертами та приватними візитами до Одеси та Києва, перша її спроба виступити перед львівською публікою була три роки тому. Тоді вона почула у відповідь: «Вибачте, ми не працюємо з російськомовними поетами…». Цього ж разу, попри недешеві ціни на квитки (140-180 грн.), у клубі «Picasso» вільних місць на її виступі не було.
— Отримавши відмову, усе закінчилось невеличким квартирником на вісім осіб, на якому почала розуміти українську вже на 40-й хвилині, — жартома розповідала між віршами Вєра, яка до 25 років встигла видати дві збірки поезій, зіграти в театрі, отримати кілька премій та стати культурним героєм покоління. — Може, й добре, що усе склалось саме так, адже тепер маю набагато більше чим з вами поділитись…
Полозкова — одна з тих, хто дотримується думки, що читання поезії повинно бути дією. Торік у неї з’явилась своя група, з якою записала альбом «Знак не|Равенства» і об’їхала з концертами майже усю Росію. Кожен її вихід на сцену із текстами на вустах чи картках — свого роду перфоманс, експромт і експеримент, у якому гармонійно поєднується драматичність її постаті, іронія у ліриці, романтика у музиці, яку паралельно створювали Олександр Бганцев (бас-гітара) та Микола Сагінашвілі (гітара).
Впродовж майже двох годин публіка заворожено слухала Полозкову, час від часу відволікаючись на гучні оплески…
Цього вечора зі сцени звучали прозаїчні тексти, вірші із індійського циклу та «Короткого метра». Звісно, без виходу «на біс!» Полозкову із музикантами львів’яни відпустити не могли.
— Є у мене така риса — мене ніколи не треба було довго просити, — повернулась на сцену Полозкова і зачитала на прощання: «Друг другове вотчины — с реками и лесами, долинами, взгорьями, взлетными полосами;давай будем без туристов, а только сами…».
