«У 25 років мати таку форму — нормально. А у 50 + - це великий подвиг»

Вперше пані Людмила вийшла на сцену, коли їй був 51 рік… На чемпіонаті світу стала шостою і увійшла у десятку найсильніших. Вона бронзова призерка чемпіонату України, а також бронзова призерка міжнародного турніру «Містер та Міс Всесвіт» (виступає у категорії «фітнес-бікіні»).

Нині пані Людмила готується до міжнародних змагань з бодибілдингу, які відбудуться в італійському Мілані у листопаді. Її тренер — Михайло Грабовецький.

Він — найбільший її мотиватор. Свого віку пані Людмила не приховує. Каже: «Це лише цифра у паспорті. Не треба боятися свого віку…». На свої роки не виглядає… Зріст у пані Людмили — 166 см, вага — 55 кг. Талія — 66 см (під час підготовки до змагань — 59−61 см). Власне на талію і пропорції тіла найбільшу увагу звертає журі під час змагань.

«Зрозуміла, що треба терміново щось змінювати у своєму житті»

— Пані Людмило, розкажіть про себе.

— Я — уродженка Чернігівщини. Мій чоловік — військовий, він із Миколаївської області. Син — теж військовий. Навчався у Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут та у Національній академії Державної прикордонної служби України у місті Хмельницькому. До Львова ми приїхали з родиною у 2002 р. Львів — це наше сьоме місто. Чоловік служив також у Вінниці, Хмельницькому та Золочеві… Я за освітою — український філолог, закінчила Сумський державний педагогічний університет. У Львівській міській раді веду три депутатські комісії, зокрема — комісію освіти і науки.

Раніше була помічником колишнього секретаря Львівської міської ради Володимира Квурта, працювала секретарем у Винниках на тютюновій фабриці (Володимир Квурт відійшов у вічність після важкої хвороби у віці 55 р. — Авт.). Знайти роботу у школі вчителькою української мови не змогла, не було вакансій.

Навчалася у Львівському регіональному інституті державного управління. Закінчила аспірантуру та захистила кандидатську дисертацію з місцевого самоврядування. Отримала науковий ступінь кандидата наук з державного управління (доктора філософії). 2014 рік став переломним у моєму житті. Чоловік пішов служити в АТО. Сина відправили на схід — у найгарячіші точки. Йому на той час було 24 роки.

Це був такий біль… До цього часу чоловік був командиром військової частини на вул. Стрийській, яку у 2014 р. спалили… Після цієї ночі я стала ніби іншою… Жила у постійному стресі. Коли чоловік служив в АТО, весь час чекала від нього дзвінка, а його не було… У 2014 р. зрозуміла, що тиша може дзвеніти. У той час почала набирати вагу. Завжди важила 52 кг, а тут вже 62…

У мене мав бути ювілей — 50 років. Чоловік і син сказали, що приїдуть на мій день народження додому. Вирішила піти у спортзал, щоб привести себе у гарну форму. У мене стрибав тиск, було погане самопочуття… Іноді навіть з ліжка не хотіла вставати. Я тоді навчалася в аспірантурі, на роботу не ходила.

Зрозуміла, що треба терміново щось змінювати у своєму житті. У спортзалі тренер запитав: «Скільки хочете скинути кілограмів?». Кажу: «8−10». Тренер пообіцяв, що за 3 місяці скину 8 кілограмів (10 — забагато), якщо буду регулярно ходити у спортзал і правильно харчуватися. Так і сталося, за 12 тижнів скинула 8 кілограмів. Вправи, які виконувала у спортзалі, були простими: лягти, встати, поприсідати…

А ось харчування було обмежене: 26 грамів вівсянки, рибка, зелені овочі… Ніякого алкоголю. Займатися у спортзалі мені сподобалося, і я продовжувала ходити у зал після роботи. Займаюся уже 7 років.

«У нас буде чемпіонат України з бодибілдингу та фітнесу. Бачу вас на сцені»

— Як потрапили у бодибілдинг?

— Ніколи у житті спортом не займалася.

Про бодибілдинг майже нічого не знала, хіба що знала про Арнольда Шварценеґґера, який є відомим бодибілдером. Чула про хлопців, які качаються у спортзалах (усміхається. — Авт.). Ніколи не мріяла про сцену. Але усі мої хобі так чи інакше пов’язані зі сценою.

У Винниках ходила 6 років в аматорський театр «Сміх і сльоза». Одного разу йшла по коридору у міській раді. До мене підходить на той час депутат Львівської міської ради Святослав Шеремета (президент української бодибілдинг-федерації WABBA. — Авт.). Це був 2019 рік. Мені на той час був 51 рік. Святослав каже: «Людо, а ви не хочете виступити на сцені? У вас така гарна форма». «Де виступити?» — запитую. «У нас буде чемпіонат України з бодибілдингу та фітнесу. Бачу вас на сцені». Я кажу: «У купальнику, на підборах? Ні, дякую…». Він дав свою візитку і каже: «Подумайте!».

Я так йому і не передзвонила. Через місяць він знову мене зустрічає у міській раді і каже: «Скільки я буду чекати? Через 4 тижні — чемпіонат. А вам ще треба навчитися позувати».

Я кажу: «Ну про що ви говорите? Я не піду!». Він тоді сказав фразу, яка стала переломною: «У 25 років мати таку форму — нормально. А у вас 50 +, вибачте, що я говорю про ваш вік, але у такому віці — це великий подвиг». Каже: «Ви просто вийдіть як мотиватор, і походіть».

— Таки знайшов до вас підхід…

— Це на мене справило враження, я сказала: «Добре, спробую!». Він тоді дав мені можливість тренуватися у його спортзалі. Мій чоловік мене підтримав. Возив мене у спортзал на інший кінець міста. Святослав дав мені тренера. У жовтні 2019 р. я дебютувала на чемпіонаті України і стала бронзовою призеркою (виступала у категорії 40+). Була найстаршою учасницею. Якби не таким вдалим був дебют, напевно, я би зупинилася (усміхається. — Авт.).

У 2020 р. поїхала у Португалію на міжнародні змагання з бодибілдингу. Виступала у віковій категорії 40+ і теж стала бронзовою призеркою. Тоді був якраз коронавірус, аеропорти були закриті. Ми 9 годин летіли через Амстердам. Зібралася команда з України: Івано-Франківськ, Одеса, Київ… На той час я уже так захопилася цим спортом… Нові знайомства, хтось щось цікаве розповість. З’явилася можливість подивитися інші країни. Вперше у житті побачила у Португалії океан…

— Аби не створювати ілюзій, фізично складно займатися у спортзалі…

— Це правда. Ті, хто тренується і підтримує свою форму, — це одна річ. Змагальний спорт — це інше. Кожен спортсмен перед виходом на сцену (хтось за місяць, хтось за два-три місяці) сідає на жорстку «сушку». У меню: куряча грудка, броколі, огірок. З організму має піти зайвий жир, щоб було краще видно рельєф м’язів. У всіх є прес, але не у всіх його видно… А чому не видно? Хочеш чи не хочеш, у нас є жирок. Якщо хочемо мати гарний прес, у першу чергу треба звернути увагу на харчування. Щоб зменшити візуально талію, у спортзалі треба працювати зі спиною (аби вона була ширшою), — видала «секрет» стрункості Людмила.

«Мій тренер сказав: «Пийте воду, вода тримає кораблі»

— Як виглядають ваші сніданок, обід і вечеря?

— Усі продукти, які їм, я важу. Раціон розписує мій тренер. У мене одноманітна їжа, знаю, скільки у ній закладено калорій, яке співвідношення жирів, білків і вуглеводів.

На сніданок їм 2−3 яйця (залежно від того, в якому періоді підготовки до змагань), 50 грамів вівсянки (варю не пластівці, а цілозернову крупу, яка довше тримає ситість), одну чайну ложку арахісової пасти.

Молочних продуктів не їм, вони затримують воду в організмі. На шкірі буде целюліт…

— Зараз дівчата відмовляться від молока, сметани і сиру…

— Якщо ви їдете на море і хочете бути гарною, можна й відмовитися від молочки (усміхається. — Авт.). Кисло-молочний сир я їм десь-колись, якщо тренер дозволить. Також можу випити капучино з молоком.

Мій обід — це 150 г курки або індика, 175 г крупи (рис, булгур). Овочі можу їсти (до 200 грамів), але тільки зелені. Можу дозволити собі з’їсти 2−3 штучки помідорчика чері.

Супів не їм. Немає сенсу їх їсти. Картопля, вермішель, знову захочеться їсти…

А 150 грамів м’яса — це чимало.

На вечерю їм 120 г риби (або індика). Овочі (200 г).

— Що можете дозволити собі з’їсти на свята?

— Якщо підготовка до змагань, максимум, що можу з’їсти, наприклад, на Різдвяні свята, це — оселедець, сир, салат з оливковою олією. Для мене важливо, як виглядаю, чи я здорова. Є перекус: 30 г горішків. Людині часто здається, що вона хоче їсти, насправді ж хоче пити (якщо випити води і далі хочеться їсти, значить, ви справді голодні). Я п’ю 2 літри води на день. Мій тренер сказав: «Пийте воду, вода тримає кораблі».

Зранку я завжди п’ю водичку, щоб запустити організм після сну (додаю лимон для смаку). Протягом дня випиваю 2−3 горнятка кави. Люблю солодке. Якби я його не любила — мені ціни б не було (усміхається. — Авт.). На Великдень я була на підготовці, просто взяла і вщипнула шматок паски. Ми домовилися з тренером, що після змагань я куплю собі маленьку італійську панеттоне.

Я її купила, з’їла і заспокоїлася. Харчування і тренування треба зробити своїм стилем життя.

Я не люблю, наприклад, сидіти на дієтах. Коли людина сидить на дієті, настане той момент, коли вона зірветься з тієї дієти…

Бо вона постійно голодна і їсть не те, що хоче. І це дуже складно. Краще знайти тренера, який розпише харчування, враховуючи ваші вагу, зріст, активність. А також те, які продукти ви любите, які можете їсти менше, а від яких можете взагалі відмовитися. Багато ходжу пішки — треную серцево-судинну систему. У швидкому темпі втрачаю 600 калорій.

Жир в організмі починає спалюватися, коли пульс у людини 120−140. Маю вдома розумну вагу, яка показує вагу і відсоток жиру. До 30% жиру — це норма.

— Чи отримуєте якийсь гонорар за виступи на змаганнях з бодибілдингу?

— Ні. Майже усі учасники змагань працюють тренерами. Це досить дорогий вид спорту.

Наприклад, купальник для виступу коштує 20−26 тисяч грн (залежно від складності пошиття). Коли я почала виступати на сцені, у мене з’явилася впевненість, підвищилася самооцінка. Для жінки — це важливо. Коли ти йдеш по сцені у купальнику і на підборах, з’являється легкість, підіймається настрій…

Якось я займалася у спортзалі, до мене підійшла дівчина. Каже: «Коли мені важко, я вас згадую… Ви — мій мотиватор».