Передплатити

«Служба зайнятості — не виплатна каса, а центр пошуку роботи»

Як Соvid-19 змінив ринок праці, які виклики довелося долати службі зайнятості у період локдауну, кому нині найпростіше знайти роботу


Василь Барилюк

Про це та інше «Високому Замку» розповів директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк.

— Через карантинні обмеження ба­гато підприємств — великих і малих — змушені були припинити діяльність і звільнити працівників. Коли до Цен­тру зайнятості звернулося найбільше клієнтів?

— Масово припиняти роботу суб’єкти підприємництва почали у березні торік. Саме тоді й значно зросла реєстрація безробітних. Якщо в області до каран­тину щодня реєструвалися з метою по­шуку роботи в середньому 100−120 осіб, то в пікові дні пандемії їх було 800 і біль­ше. Для прикладу, станом на 12 березня 2020 року соціальні послуги у службі за­йнятості отримували 12,6 тис. безробіт­них, а наприкінці минулого року ця циф­ра зросла майже у 2,5 раза і становила 29,0 тис. Цього року нам вдалося стабілі­зувати ситуацію: на початку листопада за посередництва служби зайнятості шука­ли роботу 13,8 тис. безробітних, найбіль­ше їх зареєстровано у Львові — 4,3 тис.

— Це пов’язано з тим, що бізнес відновив виробничу роботу? А чи по­дбала держава про дрібних товаро­виробників чи надавачів послуг, які через локдаун збанкрутували або припинили діяльність?

— Під час першої хвилі коронакризи торік були ухвалені зміни до законодав­ства, відповідно до яких для збереження персоналу суб’єкти малого і середньо­го підприємництва, що через поширен­ня Сovid-19 призупинили або скоротили діяльність, могли скористатися фінан­совою підтримкою держави, що нада­валася у вигляді допомоги з часткового безробіття. Право на неї мали тільки за­страховані особи, з котрими були офі­ційно оформлені трудові відносини. На Львівщині цією програмою скористали­ся 16,5 тис. працедавців і фізичних осіб-підприємців, що ведуть діяльність одно-осібно. Допомогу з часткового безро­біття, загальна сума якої у нашій облас­ті торік становила більш як 375 млн грн, отримали понад 40 тис. найманих пра­цівників і приватних підприємців-одно-осібників. У період зимового локдауну, зокрема у грудні, ми надавали суб’єктам підприємництва одноразову матеріаль­ну допомогу. Нею скористалися понад 5 тис. осіб, яким перераховано майже 24 млн грн. Цього року на рахунки пра­цедавців і приватних підприємців-одно-осібників перераховано ще 109 млн грн, тобто нам вдалося повністю погасити за­боргованість з виплати допомоги з част­кового безробіття, що виникла перед суб’єктами господарської діяльності, які у 2020 році через загострення епідеміч­ної ситуації призупинили або скоротили виробництво. Якщо ці всі суми додати, то виходить, що в області малий і серед­ній бізнес, точніше, його найманий пер­сонал, отримав від держави більш як 480 млн грн у вигляді допомоги з часткового безробіття. Тобто в області осіло понад чверть усіх коштів, які виділив уряд на підтримку бізнесу. Найбільш вразливи­ми до викликів, зумовлених поширенням ковідної інфекції, виявилися оздоров­чі заклади Трускавця, Моршина, а та­кож львівські фірми і компанії, що ведуть ресторанно-туристичний бізнес. Звісно, ця програма — дієвий механізм підтрим­ки для тих, хто працює прозоро і сплачує податки. Якби не вона, то кількість без­робітних була б у рази більшою. Тобто у час пандемії служба зайнятості виплачу­вала кошти і тим, хто був оформлений на роботі, але через пандемію не працював, і безробітним.

— А від чого залежить розмір допо­моги з безробіття?

— Для кожного клієнта він вирахову­ється індивідуально і залежить від його страхового стажу та розміру заробітної плати за останнім місцем роботи. Однак щомісячна виплата не може бути мен­шою за мінімальний розмір (1000 грн) і більшою за чотири прожиткові мініму­ми, зараз це — 9516 грн. Але відразу за­значу, право на неї має тільки той, кому ми не можемо запропонувати прийнятну роботу, хто активно сам її шукає, сумлін­но виконує всі рекомендації, прописані в індивідуальному плані працевлаштуван­ня. Наші кар’єрні радники намагають­ся повернути клієнтів до трудової діяль­ності у перші три місяці безробіття, щоб особа не втрачала професійних нави­чок, не зневірювалася, не звикала жити без роботи. Багатьом пропонуємо про­йти професійне навчання за професіями, що користуються попитом на ринку пра­ці з подальшим гарантованим працевла­штуванням. Тобто даємо безробітному вудку, а не рибу, бо служба зайнятості — не виплатна каса, а установа, що спри­яє працевлаштуванню, використовуючи для цього всі можливі інструменти.

— А які виклики чи проблеми дово­диться вам долати зараз?

— На ринку праці завжди спостеріга­лася диспропорція між попитом і пропо­зицією робочої сили, так звані «ножиці», коли пропозиції роботи не відповідають професійно-кваліфікаційному складу безробітних. А тепер ця проблема осо­бливо загострилася. Наприклад, у Льво­ві понад 80% безробітних мають вищу освіту, тоді як 76% вакансій, заявлених працедавцями, адресовані представни­кам робітничих професій. В області бра­кує водіїв, швачок, монтерів кабельного виробництва, мулярів, сантехніків, слю­сарів-ремонтників, електромонтерів з ремонту та обслуговування електроус­таткування, електрозварників. Якщо го­ворити про зарплату, то найвищу — 25−30 тис. грн — пропонують агрофірми механізаторам, що можуть працювати на сучасних тракторах, комбайнах та ін­шій сільськогосподарській техніці. Таких працівників, до слова, готує Львівський центр професійно-технічної освіти. Та­кож добре заробляють будівельники різного профілю, електрогазозварни­ки, слюсарі з ремонту автотранспорт­них засобів. Нині ще складно перекона­ти клієнтів з вищою освітою здобувати робітничий фах. Але ринок диктує свої умови, які хочеш ти чи не хочеш, а ви­мушений враховувати. Якщо ти — еконо­міст чи юрист, що пів року не може зна­йти роботу за освітою, то, може, настав час реально подумати, що робити далі. Не хочеш перенавчатися, шукай себе в іншій сфері, організовуй власний біз­нес, працюй на себе, створюй нові робо­чі місця. А служба зайнятості допоможе, як кажуть, стати на ноги. Є ще одна про­блема: це — несвоєчасна виплата допо­моги з безробіття. Зараз переказали ко­шти безробітним тільки за третю декаду вересня, а розрив може становити мак­симум два тижні. Ми стали заручниками ситуації: через невчасне фінансування виникає затримка у перечисленні коштів. Сподіваємося, що до завершення цього року всі борги погасимо.

Читайте також: В Україні аж сім разів підвищать пенсії: кому і коли