Передплатити Підтримати

Співвітчизники, як завжди, вирішили, що їх хочуть на*бати

В ексклюзивному інтерв’ю Митець відповів на запитання про політику, культуру і майбутнє України


Лесь Подерв’янський. Фото з архіву ВЗ

— Як ви оцінюєте сучасний стан розвитку культурного середовища в Україні та виклики, перед якими воно опинилося?

— Культура розвивається своїм шляхом, незалежно від держави, звичайно якщо йдеться про державу демократичну. Прикладом може слугувати італійське Відродження, тоді навіть такої держави — Італія — не існувало, постійні міжусобні війни, чума, розбрат, корупція — і на противагу всьому цьому процвітає велике мистецтво і література.

— Деякі українські спортсмени, співаки та співачки продовжують відвідувати країну-агресора, виправдовуючи це тим, що «мистецтво та спорт поза політикою», як ви ставитесь до такої позиції?

— Негативно.

— Чому ви підтримали Петра Порошенка на минулих президентських виборах?

— Це була природна реакція, інстинкт самозбереження. Наслідки обрання на посаду Головнокомандувача людини, яка все життя займалась розважанням плебса дебільними жартами, могли бути непередбачуваними. Ну, тут почалося, як завжди в нас: «Він продався, порохобот», і таке інше. Українці — люди підозріливі, вони нікому не довіряють і чекають від ближнього всілякої подлянки. Тим не менше їх завжди на*бують. Я не люблю тєлєвізор, і взагалі не люблю зайвий раз про себе нагадувати, але тут я відчув, шо якщо я зовсім не буду нічого робити, мені буде соромно дивитись у дзеркало.

Тому на початку 2019-го я практично не вилазив з ящика, намагався всіх переконати. Назагал співвітчизники, як завжди, вирішили, що їх хочуть на*бати, а журналісти взагалі дбали не про країну, а про температуру власних губ. Так що маємо, те що маємо, але тепер принаймні совість у мене спокійна. Бачили очі, що купували, тепер їжте хоч повилазьте.

— На ваш погляд, що не вдалося зробити владі за каденції Порошенка?

— Те, що вдалося зробити Порошенку за п’ять років, під час війни, можна вважати феноменальним. Не буду перераховувати, всі і так знають. Але мудрий нарід йому це не пробачив, хоча й продовжує цими досягненнями користатись. Бонапарт якось сказав, що з усіх людських вад він більш за все зневажає невдячність. Це якраз той самий випадок. Не знаю, чи можна вважати помилкою тодішньої влади те, що вона не спромоглася протистояти купі лайна, що вилилася на неї. Думаю, там ніхто б не встояв.

— Чи є відмінність у сприйнятті президента і влади загалом в Україні та на Росії? Якщо є, тоді в чому вона полягає?

— Українці не люблять начальство. Це у них в крові. Тут навіть не має значення — хороше начальство чи погане. Як відомо, навіть Сагайдачного скидали з Гетьманства, хоч не найгіршим гетьманом він був. У росіян все навпаки, їм обов’язково потрібен хтось, хто запряже їх в ярмо. І чим лютіший він буде, тим більше його будуть любити.

— Як ви оцінюєте діяльність нинішньої влади за десятибальною шкалою?

— Нуль.

— Яка ваша позиція щодо проведення виборів до Держдуми Р Ф на окупованих територіях України?

— Очевидно, це злочин.

— Влада активно посилює тиск на ветеранів, добровольців, волонтерів і взагалі громадянське суспільство в Україні. Чи можна сприймати дії нинішньої адміністрації за політично вмотивовану розправу?

— Саме так.

— Ваше ставлення до декомунізації? Які загрози несуть спроби деяких діячів міських рад повернути старі совкові назви?

— Декомунізація вже відбулася, це процес незворотній, хоча й повільний. Перш за все, вона повинна відбутись у головах. Через кілька поколінь люди взагалі не будуть знати, хто такий Лєнін, можливо за винятком істориків.

— Для багатьох майбутні вибори — це наперед визначений результат. Чи очевидний результат для вас?

— В Україні все непередбачувано, наша історія це довела.

— На ваш погляд — хто є ідеальним кандидатом на посаду сьомого президента України?

— Приклад Зеленського довів, що Україна — це держава із запасом міцності. Будь-яка інша за подібних умов давно б вже розвалилась. Тому я дивлюся в майбутнє з оптимізмом. Якщо будь-який д*біл може стати президентом в цій країні і країна при цьому не розвалюється — це про щось говорить. Звичайно, хотілося б мати за кермом фахівця. Але спираючись на все вищесказане, на це можна тільки сподіватись. Думаю, що наступні три роки принесуть нам ще багато сюрпризів, в цій країні точно скучно не буде. Можливо, мудрий нарід все ж таки отямиться, хоча б і з інстинкту самозбереження.

Розмовляв Петро Кошовий.

Читайте також: Українці розчаровуються у Зеленському, — опитування