Передплатити Підтримати

«Здоровій стопі потрібне звичайне взуття»

Дитячий ортопед-травматолог Юрій Олійник розповів, як визначити, що у дитини — проблеми з ніжками, і як на них правильно реагувати


Фото Інституту травматології і ортопедії НАМН України.

Щодня на консультативних прийомах дитячому ортопеду- травматологу, кандидату медичних наук Юрію Олійнику задають одні і ті ж запитання. Які особливості розвитку стопи у дітей різного віку? Як правильно підібрати взуття дитині, яка тільки починає ходити? Що робити, якщо дитина завертає ніжки всередину? Чи потрібно носити ортопедичне взуття з профілактичною метою? Відповісти на них лікар спробував під час онлайн-прийому, організованого БФ «Таблеточки».

— Стопа складається з 26 кіс­точок, які з’єднуються між со­бою зв’язками і будують арочну структуру стопи. Функцію стопи забезпечують м’язи гомілки, — пояснює дитячий травматолог-ортопед.

— Як лікарі визначають, нор­мальна стопа чи патологічна?

— Спершу дивляться, як стопа реагує на навантаження, як від­хиляється, який відбиток зали­шає її підошва на поверхні.

Якщо запідозрюють проблему, проводять рентгенографію, ви­раховують кути і співвідношення. Найбільш інформативним мето­дом є біомеханічне дослідження стопи (комп'ютерна діагности­ка). Виходячи з цього, ставлять діагноз і розпочинають лікування.

— А батьки самостійно мо­жуть провести таку діагности­ку перед тим, як вести дитину до лікаря?

— Вдома батьки можуть намо­чити ніжку дитини і зробити від­биток на кахлі чи підлозі і вже за­лежно від форми цього відбитка звернутися до ортопеда за кон­сультацією.

У дітей є певні особливості розвитку стопи. Новонароджені діти стопи не навантажують (вона у них має характерні жирові поду­шечки). Коли дитина починає на­вантажувати стопу, висота скле­піння у неї є невеликою, оскільки стопа у такому віці є еластичною. Тож іноді, коли дитина тільки по­чинає робити перші кроки, у батьків з’являється страх, що вони можуть щось пропустити.

Маленька дитина віком 3−4 роки має плоску стопу. Це — фі­зіологічний стан, який не треба лікувати. Висота арки нормалізу­ється до 8−10 років.

— Дитина щойно почала хо­дити. Чи потрібне їй ортопе­дичне взуття?

— Сучасні ортопеди відійшли від підходу, який був раніше, коли була рекомендація фіксувати стопу жорстким взуттям.

Жорстке взуття зараз не одя­гають на ногу, тому що стопа повинна рухатися, навантажу­ватися, працювати. Особливо небажаною є жорстка підошва, оскільки вона не дозволяє стопі робити перекат. Тож я не раджу надягати ортопедичне взуття дітям зі здоровою стопою. Ор­топедичне взуття має жорсткий задній відділ, який не згинаєть­ся, високий берц, каблук Томаса і супінатор. Здоровій стопі по­трібне звичайне взуття. Єдине, що задній його відділ повинен бути фіксованим, аби стопа не «гуляла» і п’яточка не зміщува­лася назовні, тобто перебува­ла у правильному положенні. Взуття повинно гнутися лише на рівні пальчиків. Супінатори не повинні бути присутні у дітей раннього віку, бо вони давлять, натирають і шкодять. Дитині у взутті повинно бути зручно, щоб вона могла більше рухатися — це сприятиме кращому розвитку її м’язів. Певні особливості дитячої стопи пов’язані з еластичністю зв’язкового апарата. Чим дитина менша, тим еластичність біль­ша, тому іноді при постановці у вертикальне положення, коли дитина тільки починає ходити, п’яточки дуже відхиляються на­зовні. У цьому випадку я не фік­сую стопу ортопедичним взут­тям, а прошу батьків виконувати з дитиною певні вправи, які допо­можуть зміцнити м’язи гомілки.

Іноді батьки скаржаться, що у дитини при ходьбі чи стоянні ніжки розвертаються всередину (йдеться про т. зв. клишоногість).

Є кілька причин, чому так від­бувається:

zzпатологія стопи, яка може виникати при народженні. Чим раніше виявляємо проблему і чим раніше розпочинаємо ліку­вання, тим швидше отримуємо результат. Проблему, як прави­ло, вдається вирішити до 1,5−2 років;

zzвнутрішня торсія гомілки. Таке часто відбувається при рахі­тичних деформаціях гомілки. Лі­кується препаратами вітаміну D;

zzякщо зауважили, що дити­на сидить «літерою W», не гаючи часу, зверніться до ортопеда.

— Які найпоширеніші пато­логії стопи у дітей?

— Діти іноді ходять навшпинь­ках через те, що їхня стопа не під­німається вгору. Це — патологіч­ний стан, який навряд чи можна виправити самостійно. Цією про­блемою повинні займатися орто­педи. Іноді діти так ходять, бо у них ще не до кінця сформований стереотип ходи. З часом «роз­ходжуються» і вже тоді нормаль­но пересуваються. Якщо дитина ходить навшпиньках, рекомен­дуємо попрактикувати стрейчинг — розтягування задніх м’язів го­мілки. Якщо минуло два роки, а проблема залишається, необхід­но звернутися до ортопеда.

Стійка деформація, яку не­можливо виправити мануально, є наслідком неврологічних дефі­цитів. Дуже часто це один із про­явів ДЦП або певних вроджених неврологічних захворювань. Лі­кування у таких випадках — опе­ративне. Його мета — подовжити сухожилку задньої групи м’язів.

— Як лікується вроджена клишоногість?

— Понсеті розробив методи­ку, спрямовану на корекцію вро­дженої деформації за допомогою поетапного накладання гіпсових пов’язок. Ця методика дуже дієва (результат спостерігається у 95% випадків) і дозволяє дуже швид­ко вивести стопу у правильне по­ложення. Кожен тиждень накла­дається гіпс. Загалом потрібно накласти п’ять. Ще через місяць проводиться ахілотомія і таким чином через 2,5 місяця ми отри­муємо нормальну стопу. Якщо відбулася повна корекція, дити­на може займатися майже всіма видами спорту і зовні ніхто й не скаже, що у неї була така дефор­мація. Ця методика вважається «золотим стандартом» лікування клишоногості у світі.

— Які вправи порекоменду­єте при плоско-вальгусній по­становці стопи?

— Всі вправи, які дозволяють підняти стопу (перемістити на­вантаження на передній її від­діл), як-от, наприклад, підйом навшпиньки, допоможуть як сформувати арку стопи, так і по­кращити тонус та силу задньої групи гомілок, що відповідає за формування і підтягування арки стопи. Якщо це дівчинка, може займатися хореографією. Якщо хлопчик — певними видами бо­ротьби. Чим активніше працює стопа, тим краще розвивається. Чим більше опирається на пе­редній відділ, тим краще. Щодо стрибків на батуті, то тут важко підібрати оптимальну дозу на­вантаження. Якщо це епізодично, то можна, а от якщо забагато (і у часі, і у кількості), то це не дуже добре. Рекомендую дітям у те­плу погоду ходити босоніж по нерівній поверхні (траві, землі, гальці) — нерівна поверхня сти­мулюватиме, подразнюватиме стопу. Взимку можна скориста­тись ортопедичними килимками — їх можна постелити у дверний проріз, і дитині кожного разу до­ведеться по ньому проходити.

— Якщо дитині 12 років, але у неї є клишоногість і плоско­стопість, чи можна це ще якось змінити?

— Можна, але підходи до ліку­вання вже будуть зовсім інші. У 12 років стопа сформована і на­була дорослої форми. Зазвичай у таких випадках проводиться хірургічне лікування. Іноді — на кістках. Тобто допомогти можна у будь-якому віці, але підходи тоді будуть більш радикальними.

— Чи обов’язково при плос­костопості носити ортопедич­ні устілки?

— Доцільність використання ортопедичних устілок перегля­нули у всьому світі. Якщо є певні проблеми ригідного характеру, тобто які не коригуються, сто­па має жорстку деформацію, ортопедичні устілки принесуть користь. Якщо дитина має елас­тичну (мобільну) стопу і дефор­мація пов’язана з тим, що при на­вантаженні стопа стає плоскою, а коли піднімається навшпиньки — нормалізується, то у цьому ви­падку ортопедичні устілки ми не призначаємо.

— Як зрозуміти, чи потрібні дитині ортопедичні устілки?

— Проведіть простий тест. Поставте дитину з плоскосто­пістю спинкою до себе і по­просіть піднятися на пальчики. Якщо стопа з плоскої набуває нормальної арочної форми, то устілки не потрібні — достатньо стимулювати таку стопу фізич­ними вправами. Якщо стопа при підйомі навшпиньки зали­шається плоскою (не набуває форми арки), то таку стопу тре­ба підтримувати, бо нееластич­на стопа болітиме. Якщо сумні­ваєтеся, потрібна вам устілка чи ні, зверніться до ортопеда, бо плоскостопість буває різною і не завжди потребує ортопе­дичної устілки чи взуття.

— Які рекомендації можете дати пацієнтам зі слабкими зв’язками?

— Слабкі зв’язки характерні для дітей раннього, дошкільно­го віку. Стопи мають підвищену еластичність і тому є плоскими. Акцент потрібно робити не на зв’язках, тому що «накачати» їх ми не можемо. У цьому випадку можемо вплинути тільки на м’язи, за допомогою яких функціонують нижні кінцівки. Але виконуючи вправи, важливо не перенаван­тажувати суглоби. Еластичність з часом зменшується (після 15−16 років). Важливо не займатися тими видами спорту, які призво­дять до різкого перенапруження зв’язок (стрибати на батуті, їзди­ти на лижах).

Існує твердження, що «хворобі легше запобігти, ніж лікувати», і це справді так. Якщо починаємо лікування у ранньому віці дитини, то у більшості випадків отримує­мо дуже гарні результати.