Передплата 2024 «Добрий господар»

Справжні рейтинги політичних сил побачимо після виборів президента

Політолог не радить сприймати за чисту монету нинішню розстановку партій, яку показують соціологічні дослідження

Новий політичний сезон ще не розпочався, а незрима боротьба за електорат триває навіть під час літніх відпусток. Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила свіжі результати виборчих симпатій українців. Згідно з цим дослідженням, у випадку проведення парламентських виборів у найближчі вихідні, перемогу на них здобула би «Батьківщина» Юлії Тимошенко, набравши 12,9%. Другу позицію зайняв би «Опозиційний блок» на чолі з Юрієм Бойком — 7,6%. Далі місця розподілилися б так: «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка набрала би 7,5%, «Слуга народу» із шоуменом Володимиром Зеленським — 7,3%, «За життя!» Вадима Рабіновича — 4,9%. Стільки ж дають Радикальній партії Олега Ляшка. Згідно з цим опитуванням, «Блок Петра Порошенка» набрав би 4,1% і перебував би на межі потрапляння у Верховну Раду. У «Самопомочі» Андрія Садового були би примарні шанси зайти у ВР — 2,8%. Як і у «Свободи» Олега Тягнибока — 2,6%. Наскільки точними є ці соціологічні заміри, чи відображають вони справжню вагу згаданих політичних сил? Розмовляємо про це з керівником Центру політичного аналізу «Пента» Володимиром Фесенком.

— Я не називав би ці показники об’єктивними і несподіваними. За винятком деяких партій, вони майже такі ж, як і на початку липня. Зрештою, взагалі не радив би брати їх до уваги. Реальні партійні рейтинги буде визначено тільки після президентських виборів. Парламентська кампанія пройде аж у жовтні наступного року. Як свідчить практика, зокрема вибори 2014 року, президентські вибори суттєво впливатимуть на підсумки виборів до Верховної Ради.

До того ж після обрання нового глави держави не можна виключати переформатування деяких політичних сил. Тому нинішні цифри у партійних рейтингах — вельми умовна інформація.

— Зайдемо з іншого боку. Чи не може нинішня розстановка політичних сил, яка відображена у соцдослідженнях, впливати на перебіг президентських перегонів?

— Ні! Якщо оцінювати причинно-наслідковий зв’язок між рейтингами партій і рейтингом лідерів, то домінуючим, визначальним чинником є все-таки реноме лідера, а не партії. У наших реаліях саме він впливає на вагу, популярність політичної сили.

— Серед експертного середовища, у політичних, громадських колах вчувається тривога за результати майбутніх виборів народних депутатів, хоча до них ще і далеко. Кажуть про можливий реванш «вчорашніх» і популістів, відповідні наслідки для країни…

— Реваншу не буде! Можливо, спостерігатиметься збільшене представництво у парламенті осіб з минулої владної команди, але кількісної переваги вони точно не досягнуть. Про це свідчить хоча б елементарна арифметика. Після анексії Криму і часткової окупації Донбассу спадкоємці колишньої Партії регіонів («Опоблок», партія «За життя!») втратили близько 4 млн. виборців, які раніше голосували за соратників Януковича, за комуністів Симоненка. А без цих голосів жоден їхній кандидат, у тому числі на президентських виборах, не зможе набрати більшості. Є й інші чинники, які дозволяють сумніватися у перемозі нинішньої опозиції.

— Нарощує потужності партія «Наш край», в якій зібралися перефарбовані «регіонали»…

— Не варто перебільшувати можливості цього проекту. По-перше, його рейтинг не настільки високий, щоб задавати тон. Так, у нього є непогані шанси перемогти у деяких мажоритарних округах на сході. Я особисто знаю багатьох людей з «Нашого краю». Вони висловлюють критичні думки про чинну владу, але, як і представники «Відродження», як і більшість позафракційних, — це люди, яких свого часу загнали у Партію регіонів і які зараз зберігають нейтралітет. Вони тримаються окремо від радикальних сил, не пішли в «Опозиційний блок» чи у партію «За життя!». Позиція «Нашого краю» лояльна до виконавчої влади, до позиції президента. Їхню тактику я порівняв би з поведінкою колишніх радянських комуністів (їх ще називали суверен-комуністами) після отримання Незалежності. Тоді вони не вступили у націонал-демократичні сили, але водночас проявляли лояльність до новоутвореної держави. От і зараз «Наш край», «Відродження» і ментально подібні до них депутати-мажоритарники займають вигідну для них позицію. Вони лояльні до «майданної» влади, хоча і критикують деякі її рішення. Але вони водночас не вступають у союз з політичними силами, які займають антимайданну, проросійську позицію.

— Як вплинуть на розвиток політичної ситуації в Україні, ріст політичних рейтингів ймовірне надання томосу УПЦ і активний вихід на політичну арену кума Путіна — Медведчука?

— Якщо томос нададуть ще до президентських виборів, це, певною мірою, може допомогти президенту Порошенку. Але про це можна буде судити за фактом.

Повернення Медведчука у публічну політику, приєднання його до партії «За життя!» є важливим саме для цієї партії у її внутрішніх змаганнях з іншими проросійськими силами. І важливим для самого Медведчука. А от на настрої виборців його «ренесанс» суттєво не вплине, бо особистий рейтинг Медведчука — невисокий. Схоже, через своє приєднання до партії Рабіновича Медведчук прагне будь-що потрапити до парламенту. А уже там може бути його спурт. У Верховній Раді він спробує модерувати, координувати діяльність проросійських сил. Інший негативний вплив Медведчука — своїми можливостями він може вчиняти тиск на редакційну політику двох телеканалів — «112» і NewsOne. На першому зараз з’являється багато інформації про лідера «Українського вибору». За різними повідомленнями, Медведчук став одним з акціонерів цього телеканалу. Потенційний ризик не у тому, що на цих телеканалах згадують про Медведчука, а у тому, що через його вплив там може розповсюджуватися інформація в інтересах Російської Федерації.

Схожі новини