Справжні рейтинги політичних сил побачимо після виборів президента

Політолог не радить сприймати за чисту монету нинішню розстановку партій, яку показують соціологічні дослідження

Володимир Фесенко

Новий політичний сезон ще не розпочався, а незрима боротьба за електорат триває навіть під час літніх відпусток. Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила свіжі результати виборчих симпатій українців. Згідно з цим дослідженням, у випадку проведення парламентських виборів у найближчі вихідні, перемогу на них здобула би «Батьківщина» Юлії Тимошенко, набравши 12,9%. Другу позицію зайняв би «Опозиційний блок» на чолі з Юрієм Бойком — 7,6%. Далі місця розподілилися б так: «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка набрала би 7,5%, «Слуга народу» із шоуменом Володимиром Зеленським — 7,3%, «За життя!» Вадима Рабіновича — 4,9%. Стільки ж дають Радикальній партії Олега Ляшка. Згідно з цим опитуванням, «Блок Петра Порошенка» набрав би 4,1% і перебував би на межі потрапляння у Верховну Раду. У «Самопомочі» Андрія Садового були би примарні шанси зайти у ВР — 2,8%. Як і у «Свободи» Олега Тягнибока — 2,6%. Наскільки точними є ці соціологічні заміри, чи відображають вони справжню вагу згаданих політичних сил? Розмовляємо про це з керівником Центру політичного аналізу «Пента» Володимиром Фесенком.

— Я не називав би ці показники об’єктивними і несподіваними. За винятком деяких партій, вони майже такі ж, як і на початку липня. Зрештою, взагалі не радив би брати їх до уваги. Реальні партійні рейтинги буде визначено тільки після президентських виборів. Парламентська кампанія пройде аж у жовтні наступного року. Як свідчить практика, зокрема вибори 2014 року, президентські вибори суттєво впливатимуть на підсумки виборів до Верховної Ради.

До того ж після обрання нового глави держави не можна виключати переформатування деяких політичних сил. Тому нинішні цифри у партійних рейтингах — вельми умовна інформація.

— Зайдемо з іншого боку. Чи не може нинішня розстановка політичних сил, яка відображена у соцдослідженнях, впливати на перебіг президентських перегонів?

— Ні! Якщо оцінювати причинно-наслідковий зв’язок між рейтингами партій і рейтингом лідерів, то домінуючим, визначальним чинником є все-таки реноме лідера, а не партії. У наших реаліях саме він впливає на вагу, популярність політичної сили.

— Серед експертного середовища, у політичних, громадських колах вчувається тривога за результати майбутніх виборів народних депутатів, хоча до них ще і далеко. Кажуть про можливий реванш «вчорашніх» і популістів, відповідні наслідки для країни…

— Реваншу не буде! Можливо, спостерігатиметься збільшене представництво у парламенті осіб з минулої владної команди, але кількісної переваги вони точно не досягнуть. Про це свідчить хоча б елементарна арифметика. Після анексії Криму і часткової окупації Донбассу спадкоємці колишньої Партії регіонів («Опоблок», партія «За життя!») втратили близько 4 млн. виборців, які раніше голосували за соратників Януковича, за комуністів Симоненка. А без цих голосів жоден їхній кандидат, у тому числі на президентських виборах, не зможе набрати більшості. Є й інші чинники, які дозволяють сумніватися у перемозі нинішньої опозиції.

— Нарощує потужності партія «Наш край», в якій зібралися перефарбовані «регіонали»…

— Не варто перебільшувати можливості цього проекту. По-перше, його рейтинг не настільки високий, щоб задавати тон. Так, у нього є непогані шанси перемогти у деяких мажоритарних округах на сході. Я особисто знаю багатьох людей з «Нашого краю». Вони висловлюють критичні думки про чинну владу, але, як і представники «Відродження», як і більшість позафракційних, — це люди, яких свого часу загнали у Партію регіонів і які зараз зберігають нейтралітет. Вони тримаються окремо від радикальних сил, не пішли в «Опозиційний блок» чи у партію «За життя!». Позиція «Нашого краю» лояльна до виконавчої влади, до позиції президента. Їхню тактику я порівняв би з поведінкою колишніх радянських комуністів (їх ще називали суверен-комуністами) після отримання Незалежності. Тоді вони не вступили у націонал-демократичні сили, але водночас проявляли лояльність до новоутвореної держави. От і зараз «Наш край», «Відродження» і ментально подібні до них депутати-мажоритарники займають вигідну для них позицію. Вони лояльні до «майданної» влади, хоча і критикують деякі її рішення. Але вони водночас не вступають у союз з політичними силами, які займають антимайданну, проросійську позицію.

— Як вплинуть на розвиток політичної ситуації в Україні, ріст політичних рейтингів ймовірне надання томосу УПЦ і активний вихід на політичну арену кума Путіна — Медведчука?

— Якщо томос нададуть ще до президентських виборів, це, певною мірою, може допомогти президенту Порошенку. Але про це можна буде судити за фактом.

Повернення Медведчука у публічну політику, приєднання його до партії «За життя!» є важливим саме для цієї партії у її внутрішніх змаганнях з іншими проросійськими силами. І важливим для самого Медведчука. А от на настрої виборців його «ренесанс» суттєво не вплине, бо особистий рейтинг Медведчука — невисокий. Схоже, через своє приєднання до партії Рабіновича Медведчук прагне будь-що потрапити до парламенту. А уже там може бути його спурт. У Верховній Раді він спробує модерувати, координувати діяльність проросійських сил. Інший негативний вплив Медведчука — своїми можливостями він може вчиняти тиск на редакційну політику двох телеканалів — «112» і NewsOne. На першому зараз з’являється багато інформації про лідера «Українського вибору». За різними повідомленнями, Медведчук став одним з акціонерів цього телеканалу. Потенційний ризик не у тому, що на цих телеканалах згадують про Медведчука, а у тому, що через його вплив там може розповсюджуватися інформація в інтересах Російської Федерації.