«В інституті була переконана, що стану ведучою соціальних програм. А стала акторкою» 

Українську актрису Наталку Денисенко глядачі полюбили після виходу на екрани серіалу “Клан ювелірів”, де вона зіграла головну роль. Журналіст “ВЗ” поспілкувалася з Наталкою про її творчість, особисте життя і одну з останніх робіт “Зранене серце”, де молода актриса зіграла одну з головних ролей. 

- Наталко, нещодавно на каналі «Україна» відбулась прем’єра серіалу «Зранене серце», де ви зіграли одну з головних ролей. Як вам працювалося над цією стрічкою?

- Мені дісталася роль негативного персонажа — Тамари. Це дівчина, яка заради кар’єри і своїх власних бажань переступає через людські почуття. Вона настільки затьмарена своїми егоїстичними переконаннями, що робить жахливі речі.  На жаль, такі люди нам зустрічаються і у реаль­ному житті. У нашому суспільстві дуже слабо розвинена духов­ність, і багато людей роблять не­обдумані і страшні речі заради своїх егоїстичних бажань.

- Важко перевтілюватися в негативних персонажів?

- Я так не можу сказати. Коли актор  грає, нема потреби насправді ставати злим. Потрібно  шукати способи вираження, щоб показати не дуже хорошу людину. Це робиться за допомогою міміки, жестів, голосу, певних вчинків. Є сцени, де я у пориві гніву  голосно кричу. У цьому і полягає складність.  А щоби довго налаштовуватися, страждати, насилу перевтілюватися — такого немає. Просто потрібно шукати нові способи вираження. 

- З якими ще труднощами доводилося стикатися на знімальному майданчику?

- Мені довелося грати любов з двома партнерами. Оскільки в мене в житті вже є справжня любов (акторка зустрічає­ться з Андрієм Фединчиком, з яким познайомилася на знімальному майданчику серіалу «Клан ювелірів»), це робити дуже важко. Ми всі одне одного добре знаємо, й намагалися придумати якісь способи, щоб це виглядало натурально тільки на екрані. А в житті це тільки акторська гра. Пригадую, у перший знімальний день у нас була сцена, де голов­ний герой нервує через те, що в нього не виходить проект. Ми цю сцену справді довго знімали, тому що потрібно було щоразу рвати всі макети з паперу. А ще я там “завалюю” його на стіл і кажу: «Прийди до мене, о, коханий»... Для мене це було дуже дивно і незручно.

- За освітою ви не є актрисою. Як з’явилися на знімальному майданчику?

- Коли я стала студенткою інституту імені Карпенка-Карого, була на сто відсотків переконана, що стану журналістом, і на мене чекає серйозна робота на телебаченні. Адже моя спеціальність - “диктор і ведучий програм телебачення”.  Хотіла розповідати людям про кіно, але не мала наміру його у жодному разі робити. Однак нам викладали все: і журналістику, і режисуру, і монтаж. На сьогодні можу похвалитися двома  авторськими передачами, які я створила і змонтувала власноруч. Свого часу  хтось зі студентів  запросив знятися у дипломній роботі, а подруги покликали зі собою на кастинг. От і потрапила на знімальний майданчик... 

- Більшість студентів підробляє озвученням фільмів. Хто говорить вашим голосом?

- У мультфільмі “Думками навиворіт” я озвучила Радість. Попри те, що Радість відповідала мені емоційно, через надзвичайно великий обсяг тексту працювати було неймовірно складно. 

- Часто актори з ранку до глибокої ночі  проводять на зйомках. Неважко працювати в такому режимі?

- Така специфіка акторської професії: робоча зміна — дванадцять годин, плюс грим. Дехто каже: та що там вам, акторам, — приїхав, трохи покривлявся. Насправді це дуже серйозна емоційна праця. Потрібно рано вставати, постійне недосипляння,  треба вчити роль, включати мозок, витрачати своє здоров’я і показувати справжні емоції...

- Не шкодуєте, що перекваліфікувалися на актрису?

- Щодня дякую Господу за це, і тепер не уявляю себе в іншій професії. Мене не дратує те, що доводиться стільки годин поспіль працювати, іноді без вихідних. Я не працюю, а отримую задоволення. 

- А хто ваші батьки?

- Мама викладає вищу математику. Тато — геолог. Попри те, що батьки далекі від кінематографа, вони мене в усьому підтримують.

- Вам доводиться грати різні ролі. Складно даються сцени еротичного характеру?

- Ну це ж кіно, треба це розуміти. Пригадую, у фільмі «Ніч святого Валентина» у мене була чотирихвилинна сцена, де я роздягаюся майже повністю.

- А як ваш коханий до цього ставиться?

- Нормально. Він теж актор, тому знає, що це все робиться технічно. Можна цілуватися не по-справжньому, якщо того не вимагає кадр. Завжди можна щось придумати. Все залежить від того, як актор  домовиться з режисером.

- Про ваш роман з Андрієм Фединчиком багато пишуть. Як ви ставитеся до такої уваги преси?

- Коли між двома людьми є справжнє кохання, коли вони щасливі, то байдуже, хто там вас буде обговорювати. Це наша з Андрієм спільна позиція. Життя взагалі дуже важка і дивна річ. Ми на цій землі з’явилися не просто так. Ми отримуємо якісь уроки, щось руйнується, ми втрачаємо близьких людей або, навпаки, знаходимо. Життя — це завжди випробування, і якщо ми відчуваємо щось приємне, то це тому, що ми подолали якісь труднощі.

- Дивитеся фільми зі своєю участю?

-  Актор повинен бачити результат своєї роботи. Звичайно, помічаю, що добре, а що погано. Так, тут мені не йде ось ця зачіска, значить, наступного разу потрібно просити, щоб так не робили. Фільми, у яких зіграв Андрій, ми також завжди дивимося.

- Критикуєте одне одного?

- Швидше, аналізуємо. Ми намагаємося стежити, коли на телеканалах виходять якісь нові картини, щоби бути в курсі всього. Стежимо, як розвивається наше кіно, і сподіваємося, що все буде добре.

- Як батьки ставляться до вашої творчості? Дивляться фільми за вашої участі?

- Так, і мама, і тато дивляться. Тато, звичайно, говорить: «Коли ти вже приїдеш? А то бачимо тебе тільки по телевізору». Загалом  добре ставляться.  Батьки мене підтримують. У мене чудова сім’я.

- А чия думка для вас є авторитетом?

- Ну, щоби питати дозволу на якісь дії в кадрі, єдиний — це Андрій. У батьків я ніколи не питала, можна мені щось грати чи ні. А з приводу зіграної ролі, швидше за все, головний авторитет — ти сам. Тому що це ж ти робиш. І у кожного є свої принципи. Дехто думає: ні, я не буду грати диявола, тому що це суперечить моїм принципам. А дехто вважає: щось набридли мені ці сопливі дівчата, не буду більше таке грати, тому що це жахливо. Все залежить від того, як ти почуваєшся у тій чи іншій ролі. Сто осіб можуть сказати, що це добре, але якщо актор бачить, що ще потрібно попрацювати, значить, так воно і є.

- Від яких ролей відмовляєтеся відразу?

- Ми зараз не в тому становищі, щоби відмовлятися від чогось. Ну і у нас не знімають чогось такого, від чого треба відмовлятися. Найімовірніше, життя мене дуже любить, тому що мені все дається дуже гарне, якраз те, що б мені хотілося.

- Проводите багато часу на знімальному майданчику. Щодня на обличчі — кілограми гриму. Як доглядає­те за обличчям?

- Уявіть собі: щодня дубль, яких у сцені приблизно п’ять, а за день може бути і десять сцен. І щоразу мене пудрують! Іноді за день наносять 50 шарів пудри. Змивати це на майданчику нема сенсу — жодна серветка з цим не впорається. Тому я вмиваюся вдома.  Спочатку за допомогою ватного тампона накладаю зволожувальне очищувальне молочко. Обов’язково використовую пінку для вмивання. Потім скрабую шкіру. У мене є спеціальний легкий скраб, що бережно очищує. Вмиваюся лавандовою водою, що заспокоює шкіру. 

- А маски робите?

- Двічі на тиждень роблю маски — глиняні і трав’яні. Кілька років тому моя подруга розповіла мені про шоколадну маску, яку використовую досі. Вона зволожує і не викликає алергії, підходить до будь-якого типу шкіри. Щоб приготувати таку маску, треба взяти столову ложку какао, змішати з двома столовими ложками сметани. Для додаткового ефекту бажано додати вітаміни А і Е.  Ще один чудовий засіб з догляду за обличчям — протирання кубиками льоду. Роблю різні відвари. Наприклад, ромашки і петрушки. Або з нашої домашньої, української (!) рожі (рожевої троянди). Такий відвар допомагає зберегти здоровий колір обличчя і відновлює шкіру. 

Фото телеканалу “Україна”.