LOBODA: «Я – забобонна: хочу, щоб дочка Єва була відгороджена від сторонніх очей»

Це ексклюзивне інтерв’ю журналіста «ВЗ» зі Світланою Лободою — про її перші сценічні кроки, про всеукраїнський тур у революційно-воєнний час та непросту ситуацію у країні, а також — про заборони та забобони.

- Світлано, через непросту ситуацію в Україні західноукраїнська частина вашого туру «Под запретом», який завершився, переносилася двічі. А з останніх «турових» новин — ви таки скасували свої виступи у Вінниці, Чернігові, Миколаєві та Маріуполі у зв’язку із трагічними подіями на сході…

— Чудо, що наш тур взагалі стартував і відбувся. Чимало колег відмовляли мене, мовляв, їхати на такі гастролі зараз — великий ризик. Радили перенести концерти на осінь. Але ми з командою таки наважилися поїхати. І не пошкодували. Навіть у найскладніші часи людям потрібні позитивні емоції, а отже — потрібні ми, артисти.

Людям важливо відволікатися. Важливо отримувати заряд адреналіну, бути у доброму гуморі. Коли дивилася у повні зали, бачила бажання людей видихнути. Публіка співала разом зі мною, і вже з пісні другої була готова танцювати! Ми після концертів сходили зі сцени мокрі до нитки і щасливі.

— Ваш тур охопив всю Украї­ну. Чи однаково вас сприймають на сході і на заході?

— Це міф, що наша країна поділена на схід і захід! Ми — єдина, велика, красива країна. Так, у нас є проблеми. Але ж у кого їх немає? Я обожнюю приїжджати на захід України, так само, як і на схід. Пуб­ліка скрізь — тепла і чуйна. Культурні та історичні традиції Західної України мене дуже надихають. А кухня! Після концерту у Львові я так об’їлася на ніч…

— Ваш репертуар — російськомовний. І тільки недавно ви заспівали душевну і ніжну україномовну пісню «Кохана» авторства Миколи Мозгового. Чи не планує­те поповнювати свій репертуар іншими україномовними композиціями?

— Саме зараз записую нову пісню україн­ською мовою «Облиш». Коли співаю її, сльози на очі навертаються, а серце починає битися частіше…

— Політично-економічна криза в Україні вплинула на всі сфери. Шоу-бізнес — не виняток: «корпоративів», що є основним заробітком артистів, поменшало у рази… Наскільки сильно відчуває цю кризу ваша команда?

— Корпоративні заходи для мене ніколи не були основним джерелом доходів — завжди давала багато сольних концертів. Я ніколи не думаю про день завтрашній. Знаю, що завжди зможу заробити, щоб мати змогу забезпечувати свою сім’ю. Грошей потрібно рівно стільки, щоб не почуватися приниженим. Знаю собі ціну, як і те, що можу багато що. Гроші — це лише засіб.

- Кілька років тому у вас був вибуховий сингл «Революція». Минулої зими Україна пережила справжню революцію. Ви не були активною революціонеркою. Як пережили зиму-2013-2014? Як усе, що сталося в Україні, змінило вас, ваші погляди?

— Пісня «Революція» — про любов, а не про війну. А справжня революція, якими б благими намірами не була встелена її дорога, — це війна. А війна — це жертви. Я — проти насильства, проти революційних методів вирішення конфліктних ситуацій. Я винай­мала будинок за містом. І там часто літали літаки — просто навчалися, тренувалися. Моя дитина здригалася від гуркоту моторів. Не хочу, щоб над головами наших дітей літали «залізні птахи». Не дай Боже, щоб вони пізнали жахіття війни. Жодна політична система, жодна свобода не повинні досягатися ціною людського життя.

— Ви, як і більшість лауреатів, проігнорували церемонію нагородження музичною премією YUNA. А могли двічі піднятися на сцену: ваша пісня «40 градусов» взяла дві номінації — «Найкраща пісня року» і «Найкращий відеокліп»…

— У той момент, коли прийняла рішення відмовитися від премії YUNA, керувалася емоціями. Це було суто емоційне рішення — жінки, мами, людини з творчою душевною організацією. Воно було продиктоване ситуацією в країні. Тоді наші друзі потрапляли у складні ситуації, опинялися в полоні… На той час не бачила іншого виходу, як відмовитися від премії.

— Цього року — десять років, як ви на професійній сцені. Шоу-бізнес змінив вас?

— Мій шлях на сцену — довгий. Десять років — це лише від початку моєї сольної кар’єри. До неї була участь у різних колективах, у джаз-бендах, в яких співала після занять у музичному училищі, — щоб заробити на аранжування. Брала участь у мюзиклі «Екватор». У той час не мала грошей ані на оплату квартири, яку винаймала, ані на нормальну їжу… Тоді все видавалося безтурбот­ним. Усі труднощі переносила з легкістю, бо мала перед собою мету — збирати повні зали.

Я не цілком задоволена собою на початку свого шляху на сцену. Була надто молодою та недосвідченою. Та й не ті наставники були поруч. Зате горд­жуся своєю командою сьогодні і люблю ту музику, яку створюємо, і ті відео, які знімаємо, хоча даються нам з великим трудом. Але тим і цінніші.

— Ваш тур Україною називався «Под запретом». Якщо проаналізувати вашу творчість, то складає­ться враження, що для вас немає тем-табу?

— Для мене під забороною вій­на, сльози та біль. Все, що призводить до загибелі людей, занепаду міст. Хочу, щоб люди усміхалися кожному новому дню. Щоб ми жили в країні, де, навіть якщо хтось вирішив прой­тися вулицею голим, його не заб’ють камінням, а дадуть одяг — щоб зміг прикрити наготу. Щоб люди були толерантні одне до одного. Глобально є тільки життя і смерть. І одне, й друге стається з нами лише раз.

— Напевно, одну тему-табу для співачки LOBODA таки можна виділити: на відміну від колег по шоу-бізнесу, ви не спекулюєте на своїй дитині, — не продаєте її фото у глянцеві журнали, не випускаєте на зіркові подіуми…

— Я — забобонна. Одна річ — я, зовсім інша — моя дитина. Хочу, щоб вона була відгороджена від сторонніх очей. Не хочу, щоб на неї дивилися, обговорювали, тикали пальцем, що це — дочка Світлани Лободи. Покажу Єву тоді, коли вона виросте, стане міцнішою, коли сама зможе захистити себе від недобрих очей.

— Євангеліні — три роки. Це вік, коли дитина особливо потребує материної та батьківської уваги. На які жертви йдете, щоб ця уваги була максимальною? Єва буде дитиною, яка виростатиме за кулісами і в автомобілях-потягах-літаках та у готелях?

— Євочка росте в оточенні людей, які її люблять, — батьків, бабусі, хрещених. Вона закутана і просякнута любов’ю. Саме це — запорука її майбутнього щастя. Я щохвилини лечу до неї, завжди! Хвилина поруч з дочкою важливіша, ніж будь-які премії та нагороди. Тільки усмішка дитини може повернути мене до життя, коли я на грані втоми. Не беру Єву з собою на гастролі. Але з часом таки планую брати її на знакові концерти. Ми часто відпочиваємо разом: мінімум три-чотири рази у рік на два-три тижні вожу Євочку на море.

— Чи не плануєте узаконити-таки свої стосунки із вашим громадянським чоловіком Андрієм Царем, батьком вашої дитини?

— Не бачу в цьому сенсу. Любов не потребує жодних порук. Штампа у паспорті — й поготів! Ванесса Параді і Джонні Депп прожили разом 14 років, і в їхніх паспортах не було штампів. Зате була любов. Закінчилася любов — і вони розійшлися. Навіть діти не перешкодили цьому. Днями дізналася, що Гвінет Пелтроу після багаторічного і дуже щасливого шлюбу з Крісом Мартіном також розлучилися. У них був штамп, але хіба це допомогло їм? Двох людей неможливо втримати разом нічим іншим, крім взаємного бажання бути разом.

Довідка «ВЗ»

Світлана Лобода (сценічне ім’я — LOBODA) народилася 18 жовтня 1982 р. у Києві. Закінчила музичну школу, клас диригування, фортепіано та академічного вокалу. Згодом — Естрадно-циркову академію, клас естрадно-джазового вокалу і Київський університет культури та мистецтв (спеціальність «Менеджер шоу-бізнесу»). Була ведучою програми «Шоуманія» на «Новому каналі».

У 2004-му стала учасницею гурту «ВІА Гра». Та незабаром розпочала сольну кар’єру. У 2009-му представляла Україну на «Євробаченні», де посіла 12 місце. Заслужена артистка України. Із громадянським чоловіком Андрієм Царем виховує трирічну дочку Євангеліну.