Олег СЛЄПЦОВ: «Спроектував 65 церков... Вивчаючи родинне дерево, дізнався, що чимало моїх пращурів були священиками»
Лауреат Держпремії України в галузі архітектури, автор 300 проектів житлово-громадського призначення в 50 містах і населених пунктах України, а також в ОАЕ і Португалії
/wz.lviv.ua/images/news/2013/09/8030d2e9080c6737bd80d0d0c8c7afb1.jpg)
У музичних колах Олега Слєпцова знають як чудового композитора і виконавця власних пісень. А 13 років тому Олег Семенович захопився створенням гобеленів. Відтоді свої творчі роботи презентував на 29 виставках, 25 з яких — персональні. Про архітектуру, музику та мистецтво гобеленів Олег Слєпцов розповів кореспонденту «ВЗ».
/wz.lviv.ua//images/content/73415f2b47b41d62035b02f9c8f653e9.jpg)
Свій творчий шлях ви починали з архітектури…
Без вагань можу сказати, що саме архітектура — мати усіх мистецтв!
Але на ній ви не зупинились. Почали малювати, створювати гобелени, писати і виконувати музику… Як в одній людині поєдналось стільки творчих стихій?
Коли людині даний дар творчості, вона може розвивати його у різних напрямах. Це природний шлях до вдосконалення та урізноманітнення творчої особистості.
Від кого успадкували любов до творчості?
Світовідчуття та світогляд сформувались під впливом батьків. Надихала творчість художників і композиторів Мікалоюса Чюрльоніса, Рокуелла Кента, Миколи Реріха, Модеста Мусоргського, Віктора Гартмана і, безумовно, мого вчителя Юрія Івановича Хіміча — яскравої особистості, аквареліста, майстра кольору та форми.
Але архітектура, попри свій творчий складник, не терпить неточностей, відхилень у розрахунках. Чого не можна сказати про образотворче мистецтво, музику…
Замовники творчих проектів запитують, для чого переключаю увагу на гобелени, музику, бо ж міг досягти ще більших висот у галузі архітектури. Адже мої проекти користуються успіхом, до них прикована увага не лише українських, а й іноземних замовників. Але я такий — різноплановий. Не можу жити ані без архітектури, ані без мистецтва гобеленів, ані без музики…
/wz.lviv.ua//images/content/220408808fe9070a22a690825b1432f9.jpg)
Храмовий комплекс Ікони Божої Матері «Живоносне джерело».
Ваш проект Резиденції Kempinski Palm Jumeirah в Дубаї (ОАЕ) викликає захоплення. Важко було його проектувати, зважаючи на особливості кліматичних умов у Дубаї?
Як і будьяку будівлю, потрібно було проектувати з урахуванням спеки та холоду. Жодних проблем у цьому не було. Важче було догодити замовникам архітектурним ансамблем. У цій пальмовій гілці Дубаї розташовані найрозкішніші сучасні палаци світу.
Ви завідуєте кафедрою основ архітектури і архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури. Які першочергові настанови даєте майбутнім архітекторам?
Показую їм свої роботи не лише з галузі архітектури, а й образотворчого мистецтва, музики. Наголошую, аби щодня працювали над собою, читали, ходили у театр, на виставки, а не просиджували даремно час в Інтернеті. Людина повинна бути розвиненою у багатьох галузях, лише тоді їй буде цікаво жити і вона зможе зацікавити інших.
У вашому архітектурному доробку значне місце посідають церкви…
Спроектував 65 церков, значна частина яких уже побудована. Вивчаючи своє родинне дерево, дізнався, що чимало моїх пращурів були священиками. Можливо, саме поклик предків вплинув на моє захоплення сакральною архітектурою. Були у моїй родині і художники, і музиканти.
/wz.lviv.ua//images/content/cbf9fdf8abdea4b77660c418eeb17af5.jpg)
Гобелен «Ярославів вал».
Вашим дітям тяга до мистецтва теж передалась?
У мене дві доньки. Але вони пішли своїми професійними стежками. Можливо, внуки захоплюватимуться творчістю (сміється. І. К.)
Ви народились у Харкові, але своєю малою батьківщиною вважаєте Київ. Чому?
У першій столиці України я народився, у другій — живу. Відразу після народження батьки переїхали зі мною з Харкова до Києва, де пройшли усі мої свідомі роки життя. Саме тому Києву присвячена більшість моїх творчих робіт, тут постало чимало моїх архітектурних проектів.
Але саме у Львові було створено ваші перші образотворчі роботи. Чим місто Лева надихнуло вас на новий напрям творчості?
Львів завжди манив мене своєю красою, архітектурними ансамблями різних віків. Саме тут я створив свою першу декоративну роботу під назвою «Дахи Львова».
Особливе захоплення викликають ваші гобелени, які настільки досконалі, що їх важко відрізнити від живопису чи акварелі, поки не наблизишся до них... Скільки робіт у вашій колекції?
Десь під сотню. Багато з них розійшлось по приватних та музейних колекціях світу. Але кількість — не головне. Головне, що ручне ткацтво додає мені емоцій, тепла, радісних відчуттів. У тематиці моїх гобеленів переважає архітектурний пейзаж. Займаючись архітектурою, захотів по-новому зобразити цікаві історичні споруди. Так відкрив для себе техніку гобелена.
Мистецтво гобеленів дуже копітке. Скільки часу витрачаєте на створення однієї картини?
Місяць-два. Усе залежить від розміру запланованої роботи.
У музичних колах України вас знають як композитора, музиканта, виконавця власних пісень. Розкажіть, як вас занесло у цю творчу стихію.
З шести років почав займатись музикою. У шістнадцять вийшов на сцену як виконавець авторської пісні. Брав участь у багатьох конкурсах, фестивалях. З роками лише розвивав цей напрям творчості. Продовжую виступати. Записав декілька альбомів, відеокліпів, випустив збірку пісень.
Довідка «ВЗ»
Олег Слєпцов народився 18 січня 1958 р. у Харкові. Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Член Національної спілки архітекторів України, заслужений архітектор України, дійсний член Української академії архітектури, професор Міжнародної академії архітектури в Москві, іноземний член Російської академії архітектури і будівельних наук. Завідує кафедрою основ архітектури і архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури. Очолює на посаді творчого керівника науково-проектне архітектурне бюро «ЛІЦЕНЗіАРХ». З 2000 р. створює гобелени. Його роботи зберігаються у фондах Національного заповідника “Софія Київська”, Черкаського обласного художнього музею, Національного історико-архітектурного заповідника “Кам’янець”, Чернігівської галереї сучасного мистецтва “ПластАрт”, у приватних колекціях в Україні та за кордоном. Як автор і виконавець власних музичних творів, випустив збірку пісень, кілька музичних альбомів і відеокліпів. Став лауреатом Міжнародного музичного фестивалю «Шлягер року» (2004, 2005, 2006).