Передплата 2024 «Добрий господар»

Інна ШЕВЧЕНКО: “Іду до останнього, але ніколи не перетну межу моралі та етики”

Інна Шевченко — одна з найсимпатичніших ведучих українського телебачення. Але на свою вроду ведуча “Фактів” на каналі ICTV ніколи не покладалась. Наголошує, що усього досягла настирливістю та працею.

Адже прокладала свій професійний шлях від продавця до телеведучої. Про пошуки себе, українську журналістику та коханого Інна Шевченко відверто розповіла кореспонденту “ВЗ”.

— Інно, ви починали працювати відразу після школи. Розкажіть про свою першу роботу.

— З дитинства була незалежною особистістю і у підлітковому віці протестувала проти контролю батьків. Розуміла, що власні заробітки нададуть мені більшої свободи у житті. Першу роботу знайшла одразу після школи. Навчалася заочно за спеціальністю бухгалтер, але, не маючи досвіду, змогла влаштуватися лише продавцем у кіоск. Паралельно закінчила екстрені курси бухгалтерів і після цього почала працювати помічником бухгалтера в одній з полтавських фірм. Потім почала власний бізнес (правда, за підтримки батьківських грошей) — стала приватним підприємцем на місцевому базарі, возила одяг із Москви. Так тривало рік. Через різкий стрибок курсу долара збанкрутувала…

— Ви вступили до Аграрної академії на економічний факультет. Чому обрали точні науки? Пішли стопами батьків?

— Мій батько дуже розумна людина і шанований економіст. Працював головним економістом Полтавського турбомеханічного заводу. Починав із робітничої посади і досяг таких вершин. Рішення вступити на економічну спеціальність до мене прийшло саме за його ініціативи. Хоч я і протестувала проти контролю, але іноді траплялися періоди перемир’я — особливо після моєї чергової невдачі (сміється — І. К.). Вже у процесі навчання і бухгалтерської роботи зрозуміла, що це зовсім не моя справа — копирсатися у цифрах нудно.

— Після цього ви вирішили піти у журналістику?

— Після невдачі з бізнесом і усвідомлення, що бухгалтерія це не моє (я пішла з академії), на деякий період зависла у роздумах. Саме тоді зустріла свого, тепер уже колишнього, чоловіка і насолоджувалась стосунками і коханням. Якось випадково, через його друзів, дізналась, що у Київському міжнародному університеті відкривають нову спеціальність — режисура. І там буде викладати відомий педагог Чубасов Вадим Львович. Тоді я була не дуже обізнана з цим фахом, але розуміла, що хочеться творчої професії. Спробувала вступити і в мене вийшло. У нас у групі були люди, які працювали на телебаченні, і, слухаючи їхні розповіді про ТБ, почала мріяти туди потрапити. Стати одразу режисером, без знайомств, досвіду і поки без диплома — майже неможливо. Тому почала з роботи диктора, ведучого. Закінчила підготовчі тримісячні курси і з касетою та резюме почала штурмувати телеканали. Було багато відмов і я подалась на радіо. Працювала там редактором і диктором новин, але продовжувала розсилати резюме телеканали. Через рік стала ведучою новин одного з київських телеканалів, потім всеукраїнського телемовника. А згодом мене запросили на ICTV.

— Що вам дала практика роботи у різних сферах?

— Це було самопізнання, а також купа різнобічного досвіду та розуміння соціуму. Надовго запам’ятаю зневажливе ставлення деяких людей, коли ти працюєш на такій для когось «непрестижній» роботі, як продавець. Я поважаю людей будь-якої професії, бо розумію, що у житті буває по-різному. І якщо комусь вдалося пробитись, то це не причина поводитись пихато і принижувати інших.

— Кажуть, посаду ведучої на столичних телеканалах неможливо отримати без зв'язків. Підтвердіть або спростуйте цю тезу.

— Жодних зв’язків у мене ніколи не було. Усього досягла власною настирливістю. Упертість — далеко не найкраща моя риса у родинному житті, але в кар’єрі це мені дуже допомогло. Ніколи не зупиняюся, коли є хоч один відсоток вірогідності щось змінити. Іду до останнього, але ніколи не перетну межу моралі та етики.

— Ви — ведуча проекту «Факти. Інформаційний випуск». Чи маєте вплив на підбірку новин у випуску?

— Ведучий — частина творчої групи. Радимося, дискутуємо усі разом.

— Чим ваш канал керується, обираючи новини у “Факти”?

— Намагаємось подати факти України та світу об’єктивно. На перших позиціях — резонансні новини, які стосуються життя простих українців, соціально важливі теми. Далі — вітчизняна політика. Насамкінець — міжнародні події. Але все залежить від важливості чи навіть трагічності новини, тоді позиції можуть змінитися. Пропагуємо класичні новини.

— Телебачення критикують за те, що інформаційні випуски ґрунтуються на кримінальних новинах. Натомість суспільно важливі політичні події залишаються поза кадром. Для влади така політика ТБ вигідна, але не для України.

— “Факти” насамперед висвітлюють суспільно важливі події. Але останнім часом різко збільшилась кількість трагедій та криміналу. І дуже часто це не просто побутові події, а резонансні зухвалі злочини, скоєні людьми, які працюють на посадах, де мають захищати громадян. Тому, на жаль, кримінал став частиною щоденних новин. Не можемо про це мовчати. Радію, що українці стали більш активними та хоробрими, саме завдяки людям ці злочини набувають розголосу. Є надія таки зменшити свавілля чиновників та людей в погонах.

— Сучасне телебачення також критикують за перенасичення розважальними передачами. Натомість тематичних передач про культуру, освіту, медицину, а особливо дитячого спрямування, практично немає...

— Усе залежить від глядацького інтересу. Телебачення робить ставку на рейтингові програми. Канали на цьому заробляють зарплати своїм працівникам. Адже рекламодавці навряд чи захочуть заплатити за свою рекламу у вузько направленій передачі. Тому, щоб знімати названі вами програми, треба знайти спонсора, або мати вільні резерви.

— Як вам працюється на ICTV, цензури не відчуваєте?

— Мені пощастило. ICTV вдається балансувати — дотримуємось балансу та подаємо новини правдиво, об’єктивно і з урахуванням усіх точок зору.

— Журналістика — важка професія, яка вимагає багато сил і витривалості. Проте все частіше цю професію обирають жінки...

— Так, жінок у журналістиці стає все більше. Навіть у редакції ICTV чоловіки у дефіциті (сміється — І. К.). Так склалося, бо жінки за своєю природою більш гнучкі до обставин. Іноді, щоб узяти інтерв’ю чи докопатися до секретних фактів, треба увімкнути не тільки інтелект, а й хитрість або елемент лестощів. Чоловіки більш прямолінійні і жорсткі, тому у спілкуванні їм важче. Але саме завдяки такому напору, якщо його не зламають, чоловіки частіше досягають вагомих результатів.

— Ви казали, що завжди порушуєте правила. Невже лише так можна досягти успіху?

— Порушую правила, нав’язані суспільством. У мене давно сформована власна шкала моралі, але іноді вона не збігається з середньостатистичними нормами. Тому часто роблю так, як вважаю за потрібне. Не маю на увазі щось аморальне. Ось приклади: ніколи не буду лестити начальникові заради вдалої кар’єри, ставлюсь до усіх людей однаково, незалежно від посади. Ніколи не підтримаю групу людей, які цькуватимуть слабкого, а навпаки — хоч і одна, але стану на захист. Ніколи не будуватиму стосунки з чоловіком заради грошей, а заради кохання можу покинути усі матеріальні блага та не зважати на осуд людей.

— Ким бачите себе через п'ять років? Про власну програму не думаєте?

— Хотіла би знімати власну програму, та більше у ролі режисера, ніж ведучої. Але, мабуть, ще не час. Важко загадувати на п'ять років, адже я людина непередбачувана, емоційна. Коли подорожую — мрію залишитись жити у мальовничих куточках, коли повертаюсь в Україну — мрію про власний бізнес та реалізацію у режисурі. Зараз живу і намагаюсь підхоплювати сигнали всесвіту — а там як складеться. Головне — ніколи не зупиняюся у власному вдосконаленні.

— Часто професія журналіста не залишає часу на особисте життя. Як виходите з цієї ситуації? Ви — щаслива жінка, маєте міцне плече поруч?

— Більше року тому я розлучилася. Відчула, що стосунки себе вичерпали, і ми стали один одному, як брат і сестра. Я — максималіст і прагну стосунків лише з чуттєвим коханням. Ніколи не шукала собі чоловіків — доля зводила. Зараз вже не одна, я кохаю. Щоб проводити з коханою людиною більше часу, жертвую сном — часто спілкуємося до другої, третьої, а то й четвертої години ночі.

— Заради кар'єрного росту журналістки часто на задній план відсовують материнство. Ви про дітей думаєте?

— Про дітей думаю і дуже хочу. Як Бог дасть — то скоро будуть. Мої батьки вже зачекалися онуків.

— Ви родом з Полтави. Часто буваєте у рідному місті?

— Не часто. Люблю у Полтаву їздити власним авто, але через погані дороги поїздки відкладаються…

— Знаю, що любите подорожувати. Вже мандрували цього літа чи відпустка ще попереду?

— Подорожувала у квітні — на три тижні в ГОА. Тож влітку у мандри поки ще рано — не напрацювалася. Може, вирвусь у вересні на свій день народження у Грецію. Ніколи там не була, але дуже хочу, адже по материнській лінії маю грецьке коріння.

Довідка “ТелеЗамку”

Інна Шевченко народилася 6 вересня 1978 р. у Полтаві. 2002 р. вступила до КІМУ на факультет кіно-телемистецтва. Життєве кредо: Усього в житті досягати самій і головне — чесним способом. Полюбляє подорожі, море, теплий клімат, гладіолуси, сир з пліснявою, живопис, серіал «Секс і місто», свою професію і телебачення загалом.