Тамара ГВЕРДЦИТЕЛІ: «Моя мама уважно стежить за моєю фігурою. А син – за моїм стилем»

Грузинська співачка, актриса, композитор Тамара Гвердцителі є представником давнього дворянського роду.


Вельможна кров відчувається у її шармі, стриманості, довершеності. При цьому Гвердцителі — щира та добра людина, яка усю себе віддає сцені. Вона — народна артистка Грузії та Росії. Проте життя на дві країни свого часу зіграло із нею злий жарт... Про непростий творчий шлях, дует із Дмитром Дюжевим, взаємини із сином та жіночі секрети — в ексклюзивному інтерв’ю Тамара Гвердцителі розповіла кореспонденту “ВЗ”.

- Пані Тамаро, остання ваша концертна програма, з якою зараз активно гастролюєте, зосереджена на ліричних композиціях європейського напряму. А як щодо грузинських народних пісень, якими, власне, славиться ваша батьківщина?

— У моїй інтонації, настроях народні мотиви Грузії присутні у кожній пісні. Щодо народного репертуару, то він у мене є. Наступна концертна програма буде містити народні композиції. Але для того, аби показати грузинську народну пісню на сцені, поруч із солістом повинен обов’язково бути хор. В іншому разі грузинська поліфонія не буде звучати у повному багатстві.

- У вашому репертуарі багато місця займають франкомовні композиції. Звідки така любов до Франції?

— Франція, особливо Париж — це моє натхнення. Деякий час жила та працювала у цій країні. Відтоді моя любов до Франції стала ще більшою. Це унікальний край високої музики, лірики, чуттєвості...

- Ваша мама — уродженка Одеси. Відчуваєте у собі українське коріння?

— Люблю Україну, подобаються тутешні щирі, відкриті люди. Подобається українська мова, вона дуже милозвучна. Часто буваю в Україні, тому вивчила чимало українських слів. Коли виходжу на сцени в українських містах, завжди намагаюсь бодай кілька слів сказати до людей їхньою рідною мовою. Співпрацюю із українськими композиторами. Часто виконую україномовну пісню “Скрипка грає”. Люди у різних куточках світу плачуть, слухаючи її. Адже ця композиція проймає до серця.

- Ви — народна артистка Грузії та Росії. Грузія дуже ревнує вас до Росії і навіть свого часу звинувачувала у зраді Батьківщини. Чи вляглись зараз ці конфлікти? Як вас зустрічають у рідній країні?

— Кілька років тому я познайомилась із патріархом усієї Грузії Іллею ІІ. Його благословенне ставлення до мене вплинуло і на ставлення до мене Грузії загалом. Щаслива, що так сталося. Патріарх Грузії — велика людина і єдина надія нашої країни на спасіння, на мирне небо. Відчуваю патріарха усім серцем, адже виконую музику, яку він написав. Дякую небесам, що звели мене із цією постаттю. Вдячна також грузинам, які зрозуміли і прийняли мене. Волею долі я опинилась у Росії. Ця країна посіла значне місце у моєму житті. Кажу зараз не про політику, а про творчість. Але Грузія — це моя батьківщина, яка завжди у моєму серці. Коли маю вільну хвилину, завжди їду у Грузію, — щоб зустрітись із патріархом, побачитись з родичами, походити по рідному Тбілісі, насолодитись теплом рідної країни, її сонцем, набратись сил.

Ви брали участь у шоу “Дві зірки” у парі з актором Дмитром Дюжевим. Ваш дует настільки сподобався глядачам, що ви навіть дали кілька спільних концертів із Дмитром вже поза рамками телепроекту...

— Вдячна російському Першому каналу, який поєднав нас із Дмитром в один дует. Ми чудово відчували одне одного. Дмитро Дюжев — чудова людина, джентльмен, професіонал своєї справи і величезний талант. Тому наша музична історія, яка народилась випадково, припала до душі глядачам. Можливо, в майбутньому ще зійдемось із ним на одній сцені.

- У вас є дорослий син. Читала, саме він — перший критик вашої творчості, а особливо сценічних образів...

— Олександр уважно стежить за моїм стилем (сміється. — І. К.). Перед концертом телефонує і випитує, яку саме сукню я одягла, які підібрала аксесуари. Підтримує мене, а інколи гостро критикує, мовляв, це уже не модно або не пасує мені. Приємно, що йому не байдуже. Прислухаюсь до його порад.

- З сином бачитесь, мабуть, рідко. Адже він навчається у Лондоні...

— Так, він закінчив Лондонський королівський університет, зараз у докторантурі. Розумію, що для розвитку, самореалізації освіта за кордоном — це дуже добре. Але, як матері, важко постійно бути на відстані зі своєю дитиною. Рідко бачимось. До Лондона не наїздишся. Кажуть, якщо до дитини не можна доїхати тролейбусом, то вона далеко. Інколи вдається з Сандро пересіктись у Грузії чи десь у Європі. Але зазвичай спілкуємось телефоном або виходимо через Інтернет на скайп-зв’язок.

- Не завжди талановитим жінкам щастить в особистому житті... У вас було кілька чоловіків, але жоден із них не зумів зробити вас щасливою на усі сто відсотків. Чи змінилась ситуація за останній час? Є у вас близька людина?

— Такої людини у мене немає, поки що. Але сказати, що моє серце абсолютно вільне, теж не можу... Весь час присвячую творчій діяльності. Це для мене зараз головне.

- Завжди гарно виглядаєте. Як у такому шаленому творчому графіку вдається стежити за зовнішнім виглядом?

— Як кажуть в Одесі, потрібно тримати фасон (сміється. — І. К.). Моя мама уважно стежить за моєю фігурою, вона дуже сувора у цьому питанні.

- Син і мама тримають вас у тонусі...

— Так-так, ця родинна команда не дає права розслабитись. Але я їм дуже вдячна. Ціную їхню увагу. Рідні люди завжди скажуть правду. Їхня критика — справедлива і примушує задуматись. А стилісти, тренери часто можуть сказати те, що ви хочете почути, — аби лиш сподобатись вам, догодити.

- Для підтримання фігури дотримуєтесь дієт, виконуєте фізичні вправи?

— Дієт не дотримуюсь. Постійно перебуваю у гастрольному русі — одного дня в одній країні, другого — в іншій. Інколи вільний час на те, аби щось перекусити, є лише у літаку чи поїзді. Тут не будеш запарювати кашки, вичавлювати сік зі свіжих фруктів, овочів. Окрім того, я не схиблена на тонесеньких таліях. Звичайно, сцена вимагає стежити за фігурою, але обходжусь без фанатичних обмежень. Головне — бути у формі, аби комфортно почуватися. Артист — як інструмент, якщо вийде із ладу, це буде великим ударом для нього і для його шанувальників. Сцена вимагає здоров’я, якщо виконавець викладається перед глядачем на всі сто відсотків. Саме творчість тримає мене у тонусі.

Довідка «ВЗ»

Тамара Гвердцителі народилася 18 січня 1962 р. у Тбілісі (Грузія). Мати Тамари — Інна Володимирівна Кофман — уродженка Одеси, вчителька російської мови та літератури, з пелюшок прищепила дочці любов до музики. Тамара навчалася у музичній спецшколі при Тбіліській консерваторії. На початку 1970-х років стала солісткою дитячого музичного ансамблю «Мзіурі». Після закінчення школи вступила до Тбіліської консерваторії і закінчила її по класах фортепіано і композиції, а також закінчила спеціальний коледж з вокалу. У 1989 р. Гвердцителі стала народною артисткою Грузії, а в 2004 р. — народною артисткою Росії. Виконує пісні вісьмома мовами: рідною грузинською, а також українською, російською, французькою, італійською, іспанською, англійською та івритом. Перемогла у парі з актором Дмитром Дюжевим у другому сезоні російського аналога шоу «Дві зірки». Незаміжня. Має 27-річного сина Олександра.