• You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • Богдан КОЛОМІЙЧУК: «За порадою Юрія Винничука надіслав роман «Людвисар» на «Коронацію слова»

Богдан КОЛОМІЙЧУК: «За порадою Юрія Винничука надіслав роман «Людвисар» на «Коронацію слова»

Цьогорічним переможцем престижної літературної премії “Коронація слова” у головній номінації “найкращий роман” став молодий письменник зі Львова


- Премія у конкурсі “Коронація слова” — перша ваша серйозна літературна нагорода?

— Були дрібні літературні відзнаки. Але для письменника перемога у “Коронації слова” ділить його життя на до і після конкурсу. Цей конкурс дає крила і визнання.

- Як давно пишете?

— Почав писати казки у дитинстві. Але серйозно вирішив зайнятись літературою у студентські роки. Тоді ж і почав писати роман “Людвисар”.

- Над яким трудились десять років...

— Це не означає, що впродовж десяти років день у день писав цей роман. Були періоди у житті, коли закидав рукопис надовго. Але щоразу переконувався, що мені бракує писання. Тому виймав рукопис з шухляди і продовжував писати.

- Хто наштовхнув на думку відправити рукопис на “Коронацію слова”?

— Я не з тих письменників, які пишуть твори для шухляди. Якщо вже щось створив, не соромлюся показати це людям. Двічі надсилав рукопис на “Коронацію”. Минулого року роману не відзначили, його не помітили. Вдячний за це членам журі. За рік мені вдалося його суттєво “підтягнути”, додати більшого антуражу та цікавості. Перш ніж знову надсилати роман на конкурс, вирішив показати його сучасному класику Юрію Винничуку. Думка цієї людини була для мене вкрай важливою. Коли надіслав фрагменти рукопису пану Юрію, страшенно переживав. Сказав собі, якщо оцінка письменника буде негативною, попрощаюсь з літературою. Але Винничук сказав, що роман вартий уваги, і порадив надіслати його на конкурс “Коронація слова”. Моїй радості не було меж.

- Звідки така дивна назва роману — “Людвисар”?

— Людвисар, або ж ливарник, — одна з найцікавіших середньовічних професій. Людвисар займався литтям гармат, а в мирний час виготовляв дзвони. Якщо вірити «Хронікам» Дениса Зубрицького, то перший ливарник у Львові з’явився у 1484 році. Тоді наше місто відвідав король і привіз із собою декількох гармашів, які вчили міщан стріляти. Міщанину на ім’я Валентин доручили виливати гармати, збудувавши для нього людвисарню. Автор не вказує, де вона містилася, але можна припустити, що у Галицькій брамі. Тобто на місці сучасного Галицького ринку. Звідси і починається моя розповідь...

- Захоплення історією пов’язане з місцем вашого народження — славним містом Остріг?

— Остріг з дитинства спонукав мене до занурення у давнину. Це місто має славну історію, яка починається задовго до історії Львова. Порівняно з Острогом Львів — маленький братик Левчик.

- Але роман написали про Львів...

— Коли ознайомився зі Львовом, це місто поглинуло мене. Хотів більше і більше дізнатись про нього. Врешті вирішив накопичений матеріал викласти на сторінки, додаючи поміж рядків моменти авантюризму. Рецепт тут простий — якщо роман замішаний на гуморі та авантюрі, рано чи пізно знайде читача.

- Про що йдеться у романі “Людвисар”?

— Якщо коротко, “Людвисар” — це роман про веселий середньовічний цвинтар. Міщан ховали у центрі міста. І з роками місто перетворювалось на кладовище, навколо якого вирувало життя, веселе і авантюрне. Середньовіччя — доба романтизму та міфізму — благодатний матеріал для письменника.

- За освітою ви фізик, а не історик. Не боялися братись за історичний роман?

— Робота над історичною прозою громіздка. Аби твір був цікавим, не можна оминати деталей. Наприклад, що і чим їли люди середньовіччя, у що одягались, як дотримувались особистої гігієни, на що хворіли... Під час роботи над романом багато читав, консультувався з істориками, піднімав архівні документи. Якщо взявся за історичний жанр, мусиш працювати над собою. Але не назвав би “Людвисар” історичним романом. Це радше містично-іронічний твір, замішаний на історичному ґрунті.

- Яка аудиторія ваших читачів?

— Оскільки у романі “Людвисар” є еротичні сцени, радив би її читачам від старшого шкільного віку.

- Наступний твір теж писатимете 10 років?

— Ні... (сміється. — І. К.). Після визнання на “Коронації слова” відчуваю відповідальність перед читачем. Планую видати збірку невеличких оповідань на історичну тематику.

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Інтерв’ю
  • Богдан КОЛОМІЙЧУК: «За порадою Юрія Винничука надіслав роман «Людвисар» на «Коронацію слова»