Отець Михайло НИСКОГУЗ: «Віктор Федорович має більший вплив, ніж його мав римський імператор Калігула»

Він відомий активною громадянською позицією. Отець Михайло гаряче підтримував молитвою повсталих на помаранчевому Майдані, брав участь у патріотичних ходах в Україні та за кордоном, підтримував під стінами СІЗО політв’язнів Юрія Луценка та Юлію Тимошенко. Попри численні погрози, що надходять на адресу отця, наголошує, що служитель Церкви повинен служити і Богові, і своєму народу. У день своїх 60-тих уродин отець Михайло Нискогуз розповів про сім’ю, новообраного Папу Римського, сучасних правителів України та поділився революційними ідеями на майбутнє.

- Отче Михайле, як у вас в одній людині сходяться дві постаті — послушницько-священицька і патріотично-революційна?

— «Люби Господа всім серцем своїм, а ближнього люби як самого себе». Ближній страждає під ярмом мафіозно-злодійської олігархічної орди. Мовчати на гріх — є гріхом. Коли мені закидають те, що своїми виступами занадто гостро критикую владу і тим самим завдаю шкоди Батьківщині, кажу: не потрібно плутати Україну з нікчемною владою. У княжі часи володар, який приймав владу, замовляв собі гробницю, засвідчуючи, що і він смертний і стане перед Божим судом. Теперішній володар Межигір’я замовив собі золотий унітаз. Який володар — такі його замовлення.

Коли читаю недавню історію УГКЦ, роблю порівняння із сьогоденням і, в першу чергу, із собою. Як далеко нам до тих велетів Духа, капеланів УГА і УПА, нескорених політв’язнів — монахів і священиків, які віддали життя за Бога і Батьківщину.

- Ви гаряче підтримували за ґратами Юрія Луценка. Нарешті він на волі. Вважаєте, що це влада схаменулася і зробила перший демократичний крок?

— Найперша влада в Україні — це Віктор Федорович. Він має більший вплив, ніж його мав римський імператор Калігула, який призначив свого коня сенатором. Кінь римлян не кривдив, державних грошей не крав, хабарів не брав. Тому древні римські дороги служать до сьогодні. Що залишиться після «діяльності» таких людей, як керівник Автодору, міністр оборони, голова СБУ, Пшонка, Табачник...

Що пані Тимошенко вийде на волю — немає сумніву. Одначе важко робити передбачення, коли це станеться. Як ніхто не знає, що в закритому автомобілі під капотом, так ніхто не знає, що у Віктора Федоровича в голові. Звільнення Луценка — це очевидний позитивний крок, але містить елементи окозамилювання та політичного піару.

- Ви розпочинали молитвою Майдан у 2004 році. Чи готові до нового Майдану? Як тут не перейти християнську лінію?

— До нового Майдану, за даними соціологічних досліджень, готова більшість українців. Я ні з кого не збираюся малювати ікону. Але є в нас «вірнопіддані», що малюють Гаранта вже на писанках і навіть на іконах. Запаморочені владою і вкраденими багатствами, не здатні усвідомити, що куплена вірність має продажну ціну. Варто запитати: а судді хто і яке обличчя сучасної влади, яка судить? Лікар-психіатр, колишній політв’язень Семен Глузман так визначив її обличчя: «Представник влади — це людина, орієнтована на власні інтереси, на інтереси своєї сім’ї, своїх дітей, коханок і свого клану, але не на інтереси нашого суспільства. Ті, що при владі, цинічно сміються з народу, який їх терпить. А основне, що в їхньому мозку відсутні нейрони, що відповідають за моральність. Вони ніколи не зміняться, така їхня природа». Українці не забули, звідки виросли статки олігархів і представників влади, хто коли і кого «замовив», хто, де, коли і ким закопаний у лісі...

- Нещодавно Католицька церква отримала нового Папу. Як оцінюєте перші кроки новообраного понтифіка?

— Перші кроки знамениті. Світ зворушений. Віруючі завжди шанували своїх церковних ієрархів. Але те, що продемонстрував світові новообраний Папа, вище всіляких похвал. Хочеться пригадати діалог середньовічного папи з босим монахом-пустельником, якому першоієрарх з радістю хвалився: «Отче, церква зараз не може сказати, що не має золота та срібла». На що пустельник відповів: «Так, святійший отче, золота і срібла не бракує, але церква не завжди може сказати страждаючому — візьми постіль твою та іди у дім твій і будь вільний від своєї хвороби». Відчуваю, що новообраний Папа Божою силою поведе церковний корабель до тихої гавані, де царюватиме Божа Правда. І виправдовуватися йому не буде потреби.

— Блаженнійший Святослав Шевчук, перебуваючи на інтронізації в Римі, запросив новообраного понтифіка відвідати Україну. Коли цей візит відбудеться, що б ви сказали главі Ватикану?

— Просив би Святійшого Отця продовжити слово великого попередника Івана Павла ІІ до народів, де панують тирани: «Не бійтеся…». Від цих слів Папи Івана Павла ІІ впала комуністична система спочатку у Польщі, а пізніше у всіх інших країнах Варшавського договору. Впевнений, новообраний Папа це питання не залишить без уваги, і залишки тиранії у світі впадуть, як стіни Ієрихону.

- Незалежній Україні 22-й рік, а в державі мільйони бідних злидарів. Скільки все це триватиме?

— Недовго. Все залежить від того, як будемо просити Бога і як поведуть себе лідери опозиції. Чи визначаться з єдиним кандидатом, чи зможуть промовити до народу так, щоб хоч півмільйона українських патріотів на вулиці Банковій у Києві єдиними устами сказали «Банду геть…». Пригадую собі, як під Печерським судом, коли судили Тимошенко, беркутівці стиха, щоб не почули начальники, говорили до нас: «Чому вас так мало?».

— Нещодавно в Києві помпезно відкрили алею Героїв України. Чи справедливо, що на ній немає місця для Коновальця, Бандери і Шухевича? Яким бачите істинний підручник з історії України для молоді ХХІ століття?

— Які правителі, такі і їхні герої. Справжнім українським героям там місця нема. Поки що. Хочеться процитувати слова Михайла Грушевського про те, що найбільша трагедія України у тому, що нею керують ті, які її не люблять.

Україна дала світові багато визначних особистостей в царині науки і техніки, культури і мистецтва, медицини і літератури. Їх забувати не можна. В Іспанії всі, хто воював за Іспанію, захоронені на одному полі. А живі — подали руку примирення. Але для цього в Україні історики повинні справедливо висвітлити минуле усіх учасників військових дій і дати належну оцінку вкладу кожного у побудову незалежної України. На такій концепції повинен бути побудований підручник історії незалежної України, в якому буде місце і для УПА, і для Коновальця, і для Бандери та Шухевича, і для мільйонів загиблих у Сибіру, і для злочинців з НКВД, «заградотрядов»... Будуть українські герої у підручниках історії, буде місце їм і на Алеї Героїв.

- У вас з дружиною велика родина — п’ятеро дітей. Чи важко в умовах матеріальної та духовної кризи, що нині опанувала Україну, виховати справжніх громадян незалежної держави?

— Коли навколо так багато брехні і злодійства, які приносять дивіденди, нелегко переконати молодих людей орієнтуватися на християнські ідеали. Вони ж бачать, що приносить матеріальне благополуччя. Коли у розмові зі студентами старався пояснити, що Бог створив світ на основі любові, добра та справедливості, а людину в цьому світі поселив, щоби продовжувала діло Божих рук, то почув таку відповідь: «Отче, як творити добро, коли зарплата прокурора, судді в десятки разів перевищує зарплату учителя, лікаря, медсестри? А за словами самого Карла Маркса: «Різниця лише в десять разів — це ознака поліцейсько-жандармської держави». Яка ж тоді у нас держава? Чуєте, «господин» Симоненко? Це ж каже ваш учитель. А ви захищаєте не народ, а орду при владі. Який же з вас комуніст, якщо ви найнялися у підтанцьовку олігархам при владі.

Дякую Богові за побожну і мудру дружину, з якою Бог благословив нам виростити п’ятеро дітей, яким старалися привити любов до Бога і Батьківщини. Радію за своїх молодих парафіян, котрі, незважаючи на матеріальну скруту, не перейшли до табору Божих ворогів, усвідомлюючи, що життя — це мить, а безсмертна душа — вічна.

— Син Михайло пішов вашими стопами, ставши священиком. Чи даєте ви йому, як старший наставник, морально-етичні настанови?

— Часом даю поради, часом дає поради син. Пригадую, як ламав собі голову, бажаючи знайти хоч якусь відмінність між представниками влади в Донецьку і в Галичині. Запитав про це сина. Задумався священик Михайло, доктор церковної історії, викладач римо-католицької духовної семінарії і каже: «Всі прикмети злодіїв-корупціонерів при владі в Галичині і в Донецьку однакові. Різниця в тому, що владоможці з Донецька полюбляють ворожити у алтайських шаманів в Росії, а галицькі ворожать у карпатських мольфарів». Відмінність підмітив тонко. Недаремно його вчили аж 12 років в Люблінському Католицькому університеті. Моє ж навчання в семінарії у Москві тривало лише чотири роки. Син своїх титулів не афішує і категорично проти моєї згадки про них. Але я все-таки старший. Дякую Богові, що стараннями сина з Божого благословення передані у постійне користування для церкви близько сорока гектарів землі в одній з найдревніших християнських святинь в с. Страдчі Яворівського району, на яку гострили зуби місцеві олігархи.