Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Анастасія ВОЛОЧКОВА: «У дитинстві мені втовкмачували, що ніколи не стану балериною»

Кар’єра російської балерини Анастасії Волочкової розвивалася стрімко. Вона успішно працювала у Маріїнському і Большому театрах, однак у 2000 році між Волочковою і керівництвом Большого вибухнув конфлікт.

Балерину звинуватили у профнепридатності: мовляв, її зріст і вага не відповідають балетним стандартам. Анастасія вважає, що усе було «шито білими нитками». Бути балериною може лише сильна жінка. Волочковій доводилося боротися і з власним тілом, витримувати вибрики заздрісних конкуренток, і навіть переживати помсту колишніх коханих чоловіків. Та, попри все, вона стала однією з найуспішніших балерин. Про те, з якими труднощами їй довелося зіткнутися у житті і як їх долала, Анастасія Волочкова розповіла журналісту «ВЗ» під час зйомок програми «Таємниці зірок», що проходили на телеканалі «Україна».

- Ви — відома балерина. Але ж колись балетмейстери не вірили у вас, казали, що з вас ніколи не вийде балерина…

— У своєму класі я була гіршою. У мене була педагог з класики у першому класі Діна Лебедєва. І вона мені щодня вбивала в голову, що я ніколи не стану балериною. «Стій тут, збоку, біля палиці. Тобі все одно це не знадобиться». У мене не було ні розтяжки, ні стрибка, ні гнучкості, не було нічого з того, що потрібно для балету. Але я так сильно хотіла танцювати, що не уявляла себе ніким іншим, як балериною. Допоміг випадок: мене зарахували у танцювальне училище. Дали шанс вчитися, але з однією умовою: якщо через рік не досягну успіхів, не покажу результату, то мої батьки мене заберуть з училища за власним бажанням. Вони одразу написали таку заяву, у якій зобов’язалися це зробити.

- Окрім того, що мріяли стати балериною, кимось іншим себе бачили у дорослому житті?

— У мене було єдине бажання — стати балериною. І не просто балериною, а видатною. Для мене були прикладом Анна Павлова, Майя Плісецька. З п’яти років я мала мету у житті. І щаслива, що мрія здійснилася...

- Мабуть, постійно треба було сидіти на дієтах?

— Колись було важко, думала: та нехай воно все пропаде! Ось я така, якою мене створила природа. І тоді кілограми якось самі спалювалися (сміється. — Г. Я.). Зараз сиджу на дієті. Мені її Аніта Цой підказала. Можна їсти лише грейпфрути і білок яйця. Але треба їсти через кожні дві години. Для мене навіть бокал вина — як свято.

- Зараз ви помпезно святкуєте кожен свій день народ-ження. У дитинстві вам також справляли гучні забави?

— Ні. Мої дні народження відзначали скромно. Батьки не були заможними, святкували завжди вдома і завжди скучно. Але один із них запам’ятала на все життя. На десятиріччя тато подарував мені кота Маркіза, який прожив з нами 18 років. Це було таке миле білосніжне створіння з блакитними очима. Кіт був глухим від природи, але про це ми довідалися пізніше. З однокласницями ніколи не святкувала. У мене подруг у житті взагалі мало. Мої 16 років відзначали в Комарово — у балетному зимовому таборі. Мама привезла пляшку шампанського, ми його розлили на десятьох. І свято відбулося...

- Скільки ви працювали в оперних театрах, стільки там у вас були проблеми. Через що?

— Спочатку мала проблеми з балетним директором Маріїнського театру Махаром Вазієвим. Він якось викликав мене у кабінет і сказав, що тепер є певні умови моєї роботи в Маріїнському театрі: близькість, сексуальні стосунки. Так відверто мені було про це сказано. А перед цим Вазієв всім заявив: «Ось ця буде моєю». Це у той час, коли я була закохана у його товариша Фаруха Рузиматова. Це було моє перше кохання у житті. І взяти ось так розтоптати мою душу. Мені тоді було лише дев’ятнадцять…

- Балерини, мабуть, вам заздрили?

— Пригадую роботу у Большому театрі. Перед виходом на фуете стою за кулісами, тремчу, як зайчик, від хвилювання. Залишається 30 секунд до виходу, а мені у спину шепочуть такі непристойності. Провокують, щоб розвернулася і зчинила галас. Для чого це робили? Щоб зіп-сувати настрій, щоб погано виступила. Переді мною кидали софіти, щоб я обпек-лася. Після таких випадків щоразу страшніше було виходити на цю сцену.

- Ваше звільнення з Большого театру супроводжувалося великим скандалом. Ви казали про те, що все, що відбувається, — особиста помста вашого колишнього залицяльника Сулеймана Керімова…

— О… Скільки тоді у пресі було «заказухи» про мене, написаної на прохання того ж Сулеймана. Ця людина завжди намагається довести свою владу і вплив не лише на Большой театр, а й на мене особисто. Ситуація тоді набирала абсурдного характеру: складалося враження, що адміністрація Большого підпорядковується не державній владі, а людині з іншого світу. Дирекція Большого театру прий-няла рішення звільнити мене за профнепридатність, мовляв, зріст і вага не відповідають балетним стандартам! Мій зріст такий самий, як і зріст Майї Плісецької — 170 см. Тоді, коли Майя Михайлівна танцювала, вважалася високою балериною, але зараз такий зріст мають середньостатистичні балерини. Директор театру звільнив мене, не дотримуючись жодних законів, та ще й заднім числом. Він подав мені заяву про те, що я звільнена. Але звільнена… два з половиною місяці тому. Мама прочитала, що там написано, і сказала: «Настю, це протизаконно. Треба подати до суду».

- Ви тоді казали, що артистів театру навіть примушували підписувати якогось листа про те, що вони відмовляються з вами танцювати через вашу профнепридатність.

— Директор театру примушував підписуватися під таким листом партнерів, з якими танцювала. І вони підписалися. Не підписався лише Коля Цискарідзе. Він бачив, що це не по-людськи, і відмовився брати участь у цьому ганебному дійстві.

- Кажуть, у молодості ви позбулися квартири у Санкт-Петербурзі…

— Залишилися і без помешкання, і без грошей, коли мені було 17 років. Це було саме у той момент, коли я починала свою кар’єру у Маріїнському театрі. Мої батьки мали намір продали двокімнатну квартиру і купити однокімнатну у центрі міста. Знайома маклер нас обдурила. Сказала, що у нас нема ані грошей, ані житла. Мовляв, покупці з грошима втекли. Це була катастрофа. Але і це пережили. Зараз у мене є власна квартира. Її мені подарувала людина, з якою у мене були серйозні стосунки. Це був Сулейман Керімов. Тривали вони два з половиною роки. Але після цього, як я вирішила поставити крапку на стосунках з нафтовим магнатом, Сулейман спробував відібрати у мене помешкання. Ми судилися, процес тривав три роки. Мені ж подарував Сулейман найкращу квартиру у Санкт-Петербурзі. Думаю, я варта такої квартири.

- Які у вас стосунки з мамою?

— Наші стосунки в один момент переросли зі стосунків «мама-донька» у «директор-артист». І зіпсувалися. Почали частіше сваритися. Між нами кілька років тривав серйозний конфлікт. Мама намагалася втручатися у моє особисте життя. Не сприймала тих людей, які приходили у моє життя. Кожен чоловік, який опинявся поруч зі мною, їй видавався загрозою. Водночас мама мені дала стільки у житті, скільки мені не дав жоден чоловік. Мама — свята для мене людина.

- Ваші батьки розлучені. Часто бачитеся з татом?

— Якось мені зателефонувала мама і сказала, що татові погано. По маминому голосу зрозуміла, що йому не просто погано, а дуже погано. Запитала: «Тато живий?», на що отримала відповідь: «Майже». Слово «Майже» мене шокувало. З’ясувалося, у тата інсульт. Він у комі. Наступного дня полетіла у Санкт-Петербург до мами, і ми разом поїхали до тата. У такому стані і такому вигляді я його ніколи не бачила. Чотири роки він в інвалідному візку, майже не розмовляє. Попри важкий стан, він при свідомості, все розуміє, радіє і плаче.

- Вас завжди оточували красиві і багаті чоловіки. Як вони до вас залицяються?

О… Залицяються так, що мало хто може встояти від таких залицянь. Мені прислали літак, а він усередині весь заповнений квітами. На сидіннях замість пасажирів «сидять» кошики з квітами. І усе це супроводжується піснями, танцями. Захотіла в Париж — будь ласка! Вже завтра я — у Парижі! Хіба можна встояти перед таким залицянням?

- А чим вас полонив Ігор Вдовін?

— Ігор прийняв мене з усім творчим багажем. Він літав за мною по всій Росії на концерти. На дві години прилітав у Краснодар лише для того, щоб вночі подарувати мені білі троянди. А вранці полетіти назад…

- Попри все, ви розлучилися…

— Ігор захопився хатха-йогою, щодня відвідував Дім йоги, у нього з’явилися нові друзі і вчителі. Захоплення стало фанатичним, перетворилося на культ. А в один момент він вирішив жити окремо від нас з Арішею, що поранило мою душу. Не могла змиритися з тим, що все те, що для нас було святим і важливим, раптом перестало для Ігоря бути найголовнішим у житті. Ігор подарував мені чотири роки казки і найгарнішу у світі доньку Аріадну, для якої він буде завжди найкращим татом.

- Ігор бере участь у вихованні доньки?

— Я ж не мама-одиночка, ми виховуємо Арішу разом з Ігорем. Попри те, що Аріші сім років, вона навіть не здогадується, що у нас з Ігорем були якісь сходження-розходження… Для неї Ігор — унікальний тато. Він може бути зі своїми дітьми (від попередніх шлюбів. — Г. Я.), а потім прийти до нашої доньки. Всі між собою дружать.

- Хто вибирав ім’я для доньки?

— Ми з Ігорем довший час не могли визначитися. Моя хрещена порадила нам назвати доньку Аріадною. Спочатку мені це ім’я здалося куструбатим. Вирішила порадитися зі своїм духовним отцем. Поки чекала на нього у Петровському монастирі, звернула увагу, що стою перед іконами святих, серед яких образ святої мучениці Аріадни. Зрозуміла, це — знак. Аріша буде творчою людиною. Якщо буде так, донька зможе використати це гарне і незвичне ім’я.

Довідка «ВЗ»

Анастасія Волочкова народилася 20 січня 1976 р. у Ленінграді. Російська балерина, заслужена артистка Росії, народна артистка Карачаєво-Черкесії та народна артистка Північної Осетії-Аланії. Кар’єру балерини розпочала у 1994 р. у Маріїнському театрі, а у 1998 р. стала солісткою Большого театру. Скандальне звільнення Волочкової з Большого театру у 2003 р. широко висвітлювали ЗМІ. Розлучена. Виховує доньку Аріадну.