Міка НЬЮТОН: «Упродовж року щодня по шість годин вчила англійську мову»

Проте повертатись не поспішає. Каже, все життя мріяла підписати закордонний контракт. Тому коли доля подарувала шанс, зробить усе, аби взяти від світового шоу-бізнесу максимум. Про перші здобутки у Лос-Анджелесі, загадкового кавалера та улюбленого лабрадора Моцарта кореспонденту “ВЗ” розповіла Міка Ньютон.

- Нещодавно ви надіслали зі США своїм шанувальникам першу авторську україномовну композицію «Не відпускай» із відеосупроводом. Репертуар Міки Ньютон нарешті поповниться україномовними піснями?

— Спершу ця пісня народилась англійською мовою. Дуже швидко і без проблем сама написала текст до композиції, чим здивувала та втішила свою команду у Лос-Анджелесі. Але відчувала, що на цьому робота над цією піснею не закінчилась. Знала, що на українських радіостанціях дуже мало гарних, позитивних пісень, тим паче, україномовних. Навіть під час гастролей думка про україномовні пісні не залишала мене. Врешті, сіла і написала текст пісні “Не відпускай” українською мовою. Зіб-рала друзів-музикантів, організувала всю команду, студію і за один день записали пісню. Відразу і відзняли відео на новоспечену композицію. Під кінець знімального дня заснула на студії, сил уже не було. Але знала, заради чого такий поспіх. Хотіла подарувати своїм батькам, друзям, рідному Бурштину та всій Україні хорошу пісню, розповісти про те, що нашіптувала моя душа. Вирішила нагадати усім, що любити не страшно, і можна це робити без сліз та болю. Надихнув на написання цієї композиції близький серцю чоловік... Він раптово увійшов у моє життя і повівся так, що я вперше задумалася над тим, яку людину хотіла б бачити поряд. Щодо подальшого україномовного репертуару, то він обов’язково буде. Як тільки народиться в душі особлива пісня, запишу її рідною мовою.

- Після виходу романтичного відео на композицію “Не відпускай” преса писала, що ви нарешті знайш-ли кохання... Хто цей незнайомець і які плани маєте на майбутнє?

— Не люблю говорити про приватне життя. Хоча вже звик-ла, що усі пліткують про мої особисті взаємини. Моїх друзів часто називають моїми кавалерами. І це не дивно, адже я завжди в оточенні чоловіків. Кожен із них приходить у моє життя, аби чогось навчити. От один із них нещодавно увійшов в моє життя, аби я зрозуміла, що потрібно активно писати пісні. Але не потрібно відразу говорити про романтику.

- В останніх інтерв’ю ви говорите про те, як сумуєте за Україною. Повертатись додому не думаєте?

— Зараз усі сили йдуть на вихід у світ нового сингла і ремікса, який записую із всесвітньо відомим діджеєм Полом Окенфольдом. Через місяць будемо презентувати наше спільне творіння у Маямі. Планів дуже багато. Тому про повернення в Україну поки що не йдеться. Продовжую жити у Лос-Анджелесі.

- Як вам живеться у США? Часто навідуєтесь в Україну?

— Уже звикла до Лос-Анджелеса. Подобається тут жити та працювати. Але страшенно сумую за рідними, мені їх дуже бракує. Але щодня спілкуємось у телефонному чи інтернет-режимі. Вже дванадцять років не живу у батьківській оселі. Свідомо з дитинства обрала жорсткий світ шоу-бізнесу, і крок за кроком йшла до нього. Швидко повинна була дорослішати. Коли їхала у США, розуміла, що шлях не буле медом змащений. Тут потрібно багато працювати, аби досягти успіху. За Україною дуже сумую. Вже рік не була на рідній землі. Дуже би хотіла поїхати додому, провідати рідних, близьких. Але такі далекі поїздки слід планувати заздалегідь. А у мене дуже щільний графік. Тому найближчим часом не можу собі дозволити таку розкіш, як поїздку додому.

- Міко, вас можна бачити на червоних доріжках провідних шоу-бізнесових тусівок, ви записуєте композиції з відомими музикантами. Своїм прикладом доводите, що за кордоном українському виконавцеві легше пробитись, ніж на батьківщині? Але, мабуть, потрібно мати заможного мецената?

— За кордоном пробитись не легше. Чомусь в Україні звикли говорити, що він, мовляв, добився успіху, бо мав великі гроші. Лишень грошей замало! В Україні є дуже багато заможних артистів, але чомусь жоден із них не може затриматись на світових музичних чартах. Великому успіху передує важка праця. Для того, аби підписати закордонний контракт, мені потрібно було з дитинства працювати над собою. Щоб професійно давати інтерв’ю у США, упродовж року щодня по шість годин вчила англійську мову. Лише починаю свій творчий шлях, але у мене вже є перші успіхи. І це успіх не лише мій чи людей, які вкладають гроші у цей проект. Це успіх величезної команди людей, яка щодня працює зі мною. У мене підписано контракт з трьома фірмами. І я щодня мушу викладатись на двісті відсотків, аби не підвести людей, які у мене повірили.

- На вашій сторінці у соц-мережі «Фейсбук» провідне місце займають світлини вашого собачки. Розкажіть про нього.

— Одна з моїх найбільших потіх у США — це мій шестимісячний лабрадор Моцарт. Завжди любила собак. Але не наважувалась завести собі чотирилапика у Лос-Анджелесі. Якось до мене в гості заїхав мій товариш Марюс Вайсберг (режисер фільмів «Ржевський проти Наполеона», «Любов у великому місті», «Гітлер капут!»...). Не бачились з ним декілька місяців. Перше, що він запитав, переступивши поріг мого будинку, де мій собака. Марюс знав мою любов до гавчиків і не міг повірити, що я не завела собі песика у США. Наголошував, що зараз особливо вдалий момент, адже я переїхала із квартири у просторий будинок. Місця, мовляв, на собачку точно вистачить. Вмовляв мене понад годину, доки я не здалась. Марюс наголосив, що мені нарешті можна завести лабрадора. Про цю породу собак мріяла останні вісім років! З легкої руки товариша у моєму будинку оселився песик, який щодня приносить мені велику радість. Не дає спокою, хоче постійно бавитись, бунтувати. Моцарт — хитрун. Навчився відчиняти вхідні двері, хоча ручка там доволі важка. Моцарт — розумник, він із творчої сім’ї. Такі сценки вміє розігрувати, що навіть я інколи “ведусь”. Точно буде актором (сміється. — І. К.).

- Не встигаємо стежити за постійним оновленням вашого гардеробу. Особливо вразила білосніжна сукня, в якій ви з’явились на цьогорічній церемонії нагородження «Греммі». Хто є вашим стилістом?

— Працюю з різними стилістами. Сукню для церемонії «Греммі» зробила дизайнерка Aiisha. Вона надіслала на вибір три сукні, але я з першого погляду закохалась у білосніжну сукеночку. Відчула, що це мій наряд. І не прогадала... Чимало світових блогерів та видання New York Times визнали мою сукню однією з найкращих на цьогорічному «Греммі».

Довідка «ВЗ»

Міка Ньютон (справжнє ім’я Оксана Грицай) народилася 5 березня 1986 р. у місті Бурштині Івано-Франківської обл. У 2001 р. переїхала до Києва. У 2002-му на фестивалі «Чорноморські ігри» познайомилась із продюсером Юрієм Фальосою, підписала з ним контракт. Після скандалу з Фальосою Ньютон почав продюсувати донецький бізнесмен Тимофій Нагорний. Під опікою Нагорного посіла четверте місце на «Євробаченні-2011».

У 2011 р. компанія JK-music group запросила Міку у США, заради просування співачки на Заході.