Аденоїди: лікувати чи видаляти?

Першими на шляху всіх ін­фекційних агентів стоять саме аденоїди (глотковий мигдалик), розташовані в глибині носа, на верхній стінці носоглот­ки. У нормі вони невеликі і не за­важають потоку повітря під час дихання. Але за частих повторних запалень аденоїди можуть зна­чно збільшуватися, утрудняю­чи дихання через ніс. Невелике збільшення аденоїдів є абсолют­но нормальним і відбувається як наслідок імунного дорослішання організму дитини в періоді між першим роком життя і 8 — 10 ро­ками. У деяких випадках за час­тих застуд і повторних інфекцій аденоїди збільшуються до таких розмірів, що дитина вже не може дихати через ніс. Це явище меди­ки називають аденоїдитом (запа­ленням аденоїдів), або ж власне аденоїдами.

За словами лікарки-ото­ларингологині Олени Харченко, симп­томами гіпер­трофії аденоїд­них вегетацій є: утруднення носо­вого дихання, хропіння під час сну. «Найважливіший симптом аденої­дів — порушення дихання через ніс. Протягом дня і вночі у дітей рот відкритий, під час сну вони го­лосно сопуть або навіть хропуть, — стверджує лікарка. — Внаслідок того, що холодне повітря, мина­ючи носовий „фільтр“, потрапляє в дихальні шляхи, інфекції стають хронічними, з’являються рефлек­торний кашель і спазми».

Гугнявість. Порушується ріст кісток лицьового скелета, що не­сприятливо впливає на форму­вання мови. Дитина постійно го­ворить в ніс, не вимовляє окремі літери. Батьки часто не помічають цих змін, оскільки «звикають» до такої вимови або просто не на­дають цьому значення. Також не­рідко знижується і гострота слуху, яка може минути з часом, а може прогресувати.

«Аденоїдне обличчя». До­ведено, що за утруднення носо­вого дихання організм людини недоотримує до 12−18% кисню. Тому у дитини, що страждає від цього через аденоїди, спостері­гається постійна нестача кисню. Насамперед, страждає головний мозок. Навіть обличчя набуває специфічного виразу («аденоїдне обличчя») — рот відкритий, овал обличчя подовжений, постійно вологий ніс.

Аденоїди не завжди слід ви­даляти. Операція необхідна тоді, коли консервативне лікування безрезультатне. При цьому необ­хідно використовувати всі можли­ві методи терапії. «Дуже важливо зберігати дихання через ніс, адже повітря таким чином зігрівається і очищується від чужорідних час­тинок і пилу — наголошує отола­ринлогологиня. — Крім того, пові­тряний потік, проходячи через ніс, „загартовує“ аденоїди, перешко­джаючи їх надмірному збільшен­ню. До операції вдаються лише тоді, коли аденоїди заважають нормальному диханню через ніс, і всі лікувальні заходи виявилися неефективними».

Абсолютними показаннями до видалення аденоїдів є:

• напади апное (зупинка ди­хання уві сні);
• відсутність носового дихан­ня вдень і вночі;
• часті отити (чотири і більше захворювань на отит за рік, або три і більше за пів року);
• зниження слуху;
• секреторний отит упродовж трьох місяців (наявність рідини за барабанною перетинкою);
• часті бактеріальні риносину­сити;
• неефективність консерва­тивного лікування.

До уваги батьків!

Завжди слід серйозно стави­тися навіть до незначних простуд­них захворювань у дитини, осо­бливо, якщо є явища порушення дихання через ніс.

Навіть якщо вже є збільшені аденоїди, слід разом з дитиною тренувати носове дихання: з за­критим ротом з силою вдихати повітря через ніс. За найменшої підозри на аденоїди обов’язково звертатися до лікаря отоларинго­лога.