Хвороба «родом» із дитинства

Епілепсія супроводжується повторюваними нападами, коли виникають зміни свідомості, порушуються рухові, чутливі й психічні функції. Як пояснює дитячий невролог, завідувач приймального відділення Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру Костянтин Назаров, у понад 70% випадків епілепсія починається у дитячому або підлітковому віці. Якщо вчасно її не діагностувати та не розпочати лікування, є ризик розвитку важкого ускладнення — епілептичного статусу. Тоді напади відбуватимуться дуже часто або й постійно. Якщо дитині з епілептичним статусом вчасно не надати медичної допомоги, вона може навіть померти.

Не кожен епілептичний напад супроводжується судомами. Але будуть інші симптоми, які можуть змусити сторонніх спостерігачів запані­кувати:

• втрата свідомості;
• «застигання» погляду, «зависання» дитини, знерухомлення або, навпаки, незвична рухова активність, здригання тулуба, кінцівок, повороти голови;
• напруження тулуба, кінцівок;
• раптові падіння;
• відведення очей вбік, часте кліпан­ня;
• видавання звуків, які можуть нагаду­вати покашлювання, блювання тощо;
• жувальні або ковтальні рухи, поси­лена слинотеча.

Є ознаки епілепсії, які хворі можуть описувати, але сторонні бачити їх не бу­дуть:

• різні запахи;
• звуки (від простих на кшталт клацан­ня, писку до складних — музики, голосів);
• зорові феномени (від «мурашок» і плям перед очима до складних образів);
• незвичні відчуття (нереальності того, що відбувається довкола, змін роз­мірів тіла або його частин, «повзання му­рах» у різних ділянках тіла або їх занімін­ня).

Що робити, якщо ви підозрюєте епілепсію у своєї доньки чи сина.

• Зверніться до лікаря. Фахівець об­стежить дитину й визначить, чи справді в неї є епілепсія.
• Дотримуйтеся його рекомендацій. Якщо діагноз підтвердиться, дитячий не­вролог підбере оптимальну схему ліку­вання антиконвульсантами, розповість, як правильно їх приймати та які побіч­ні дії можуть виникнути. Важливо робити все, як скаже лікар, не змінюючи ні доз, ні часу чи частоти прийому ліків.
• Контролюйте фактори, що спричи­няють напади. Допоможе у цьому що­денник. Виник напад — коротенько опи­шіть день дитини: де вона була, чим займалася, що їла тощо.
• Підтримуйте свою «кровинку». Діти з епілепсією можуть потребувати під­тримки як вдома, так і у школі. Важливо попередньо поговорити з вихователями чи вчителями, щоб вони знали, як діяти, коли в їхнього підопічного виникне чер­говий напад.

Як наголошує Констянтин Назаров, хворі з епілепсією можуть жити повно­цінним життям за умови, що вони отри­мують правильне лікування й оточені любов’ю та турботою.

Як допомогти дитині чи дорослому під час епілептичного нападу. У Мініс­терстві охорони здоров’я радять вдатися лише до двох простих дій — перевернути хворого на бік і покласти йому під голо­ву щось м’яке. А от намагатися пропхати йому у рот щось тверде категорично за­боронено — тверді предмети можуть по­шкодити ясна, зуби. Є ризик навіть зла­мати щелепу!

Зупиняти напад не треба. Він мине сам.

У більшості випадків викликати «швид­ку» не потрібно. Телефонувати на 103 слід лише, якщо:

• напад триває п’ять хвилин або довше;
• напади повторюються настільки часто, що у проміжках між ними у хворо­го не відновлюється свідомість;
• якщо ви знаєте, що напад у цієї осо­би стався вперше;
• якщо людина травмувалася під час нападу (наприклад, впала й розбила го­лову);
• напад трапився, коли людина пере­бувала у воді;
• напад трапився у вагітної жінки чи у хворого на діабет.