Вілла «Сонечко» — архітектурна перлина, що пережила ракетну атаку: історичній будівлі виповнилося 120 років

Допомогти з рестав­рацією вілли взялася Польща. Під час робо­чого візиту до Львова у груд­ні 2024 року прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що, окрім чергового пакета допомоги Україні, Польща до­поможе відремонтувати і цю пам’ятку архітектури.

Як уже писав «ВЗ», віллу дослідила комісія з пред­ставників Львівської міськра­ди, іноземних та українських фахівців. Директорка Офі­су охорони культурної спад­щини Львова Тетяна Балу­кова розповіла «ВЗ», що віллу готують до реставрації, але перед тим будинок потріб­но було оглянути, аби оціни­ти пошкодження. «До комісії, яка працювала на віллі, зо­крема, увійшли представники Інституту польської культур­ної спадщини Polonika, — каже Тетяна Балукова. — У рам­ках комісії передбачено огляд об’єкта та складання протоко­лу оцінки ступеня пошкоджень тандемом конструкторів з Польщі та України — Пйотром Щепанським та Андрієм Пе­лехом. Зокрема, експерти до­слідили дерев’яні конструк­ції даху, декоративні елементи веранди та кронштейнів, пе­рекриття, стіни, а також про­вели зондажі фундаментів у підвальних приміщеннях».

Історичній віллі цьогоріч виповнюється рівно 120 років. Будинок звів у 1905 році архі­тектор Август Богохвальський на замовлення директора Ве­ликого міського театру (нині — Львівська опера) Людвіка Геллера та його дружини, роз­повіли «ВЗ» у Бюро спадщини. Людвік Геллер (1865−1926) — постать, якій завдячує своїм розвитком не лише Львівська опера, а й кілька музичних ін­ституцій нашого міста. Ком­позитор, театральний критик і менеджер наприкінці ХІХ сто­ліття керував театром Скар­бека (нині — драмтеатр імені Марії Заньковецької). У 1902 році заснував у цьому ж театрі Львівську філармонію. Геллер керував нею протягом сезону, коли її оркестром диригували Густав Малер і Ріхард Штра­ус. Згодом Геллер став ди­ректором Великого міського театру. Його дружина, Ірина Бохусс-Геллер, була знаною оперною співачкою, що дода­вало статусу подружжю.

Вілла «Сонечко» стала уні­кальним проєктом архітек­тора Богохвальського, ви­конаним у закопанському стилі, з елементами сецесії. Закопанський стиль, натхне­ний традиціями карпатської архітектури, передбачав ви­користання дерев’яних еле­ментів, високих дахів та деко­ративного різьблення. Однак архітектор додав не типові для цього стилю рішення, як-от декоративні елементи з бе­тону та дерева, що символізу­ють сонце. Конструкція вілли асиметрична, тут є гарна різь­блена веранда, цікаве обрам­лення вікон, ковані елементи, дерев’яна сходова. Вілла має високий дах, вкритий черепи­цею, що надає їй схожості з карпатськими хатами. Саме через ці архітектурні осо­бливості та декоративні еле­менти з солярними знаками львів’яни стали називати ві­ллу «Сонячною» або ж «Соне­чком».

Нині вілла поділена на де­кілька квартир. Ще до війни мешканці нарікали, що бу­дівля в незадовільному стані. У 2023 році Львівська опера планувала відкрити у цоколь­ному поверсі цієї вілли мис­тецький «Геллер-центр», який у перспективі мав стати під­розділом Музично-меморі­ального музею Соломії Кру­шельницької у Львові. Таку ідею згенерувала ініціативна мешканка вілли пані Людмила Савенко. Вона звернулася до міського управління культури з пропозицією відкрити у не­задіяному приміщенні вілли, яке належить Львівській місь­кій раді, музей, присвячений Людвіку Геллеру. Людмила Савченко подарувала пред­ставникам Опери картину, яка залишилася ще від само­го Геллера і дійшла до наших днів. Ця картина — натюрморт з трояндами — мала стати пер­шим експонатом майбутнього музею. Як старт цієї ініціативи представники Опери та меш­канці вілли спільно висадили саджанець райської яблунь­ки, яка, за словами старожи­лів, завжди росла поруч з бу­динком директора театру.