BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Кінотеатр, якому 113 років! Крім «кіна», тут були консульство, редакція «молодіжки», готель, аптека, банк та офіс політичної партії

Будинок на нинішньому проспекті Шевченка, 28, завжди був «козирним». Здавна він починав так зване «львівське корзо» — довгу прогулянково-розважальну зону для львів’ян, яка сформувалася ще до засклепіння Полтви. Корзо тягнулося нинішнім проспектом Шевченка, потім Свободи та прилеглими вулицями, площами та скверами

Будинок на проспекті Шевченка, 28, починав так зване “львівське корзо”. Фото Центр міської історії
Будинок на проспекті Шевченка, 28, починав так зване “львівське корзо”. Фото Центр міської історії

Не дивно, що один із перших львівських кінотеатрів відкрив­ся 1912 року саме у цьому будинку і отримав таку саму назву — «Кор­зо». Сам же цей величезний буди­нок № 28 з’явився в місті Лева у 1897 році (тоді він мав адресу вул. Акаде­мічна, 5). Його звели за проєктом архітектора Якова Баллабана для ін­женера Карла Зигмунта Ріхтмана. Скульптурним оздобленням займався Броніслав Солтис.

Кінотеатр «Корзо» заснував влас­ник будинку Карл Ріхтман. «Кор­зо» діяв протягом 1912−1926 рр. У 1920-х рр. було розширено гля­дацький зал. Протягом десятиліть і зі зміною власників назва кінотеатру змінювалася. За інформацією Цен­тру міської історії, після «Корзо» тут функціонували кінотеатри «Варша­ва» (1926 рр.), «Рококо» (1926−1928 рр.); «Пан» (1928−1938 рр., який мав 246 глядацьких місць), «Ріаль­то» (1938−1944 рр.). У радянський час кінотеатр отримав назву «Піо­нер» (1944−1950 рр.), потім його пе­рейменували на «Кінотеатр ім. Щорса» (1950−1990-ті рр.). У 1990-х він отримав назву «Кінотеатр ім. Шев­ченка». Поступово кінотеатр припи­нив діяльність.

За інформацією Центру міської історії, у 2001 році Львівська облас­на рада передала частину примі­щень цього будинку у користуван­ня ЛОО «Просвіта». Згодом міська рада передала решту приміщень. Від 2003 р. приміщення колишньо­го кінотеатру були розподілені між Почесним консульством Республі­ки Австрія (90 кв. м) та представни­цтвом політичної партії (190 кв. м).

Від 2012 року тут міститься рес­торан «Грушевський Cinema Jazz». Його відкриття приурочили до сто­ліття кінотеатру «Корзо». Нинішній ресторан зберіг і функцію кінотеатру, там проводять концерти і виставки. Ресторан «Грушевський» — на пер­шому поверсі, вище розташований «Модерн Арт-Готель». За інформаці­єю сайту «Твоє місто», згідно із дани­ми аналітичної системи YouControl, приміщення, які займає готель у бу­динках на пр. Шевченка, 26, та 28, належать Павлу Дубневичу. Раніше, принаймні ще на етапі реставрації у 2018 р., вони належали, крім ньо­го, ще й його батьку Богдану Дубне­вичу — підприємцю, екснардепу, нині голові Солонківської ОТГ — та матері Тетяні Дубневич.

Вхід до ресторану — з боку ни­нішнього пам’ятника Грушев­ському. Та у цьому величезно­му будинку є декілька входів. У тому, що з вулиці Августина Во­лошина, містилося Почесне кон­сульство Республіки Австрія, яке від 2016 року переїхало на вул. Ген. Чупринки, 6.

Вхід з проспекту Шевченка де­корований розкішною кованою брамою. У радянський час на чет­вертому поверсі була розташова­на редакція молодіжної газети «Ле­нінська молодь», яка виходила до 1980-х років. У 2010 році у цих при­міщеннях був виборчий штаб Андрія Садового, який тоді вчергове ба­лотувався на посаду мера. На дру­гому та третіх поверхах були квар­тири. На першому поверсі декілька десятиліть функціонувала аптека. Вона була відома своєю різьбленою дерев’яною вивіскою. Згодом у цьо­му приміщенні розташувався банк. Нині тут вхід до хостелу «Під святим духом».