Не встигла «подумати про це завтра»

8 листопада 115 років тому народилася Маргарет Мітчелл – авторка безсмертних «Віднесених вітром».


У пошуковику Google її ім’я на третьому місці. Випереджають американську письменницю Маргарет Мітчелл лише дві імениті тезки — Маргарет Тейлор (як не дивно) — дружина дванадцятого президента США Зака Тейлора, та залізна леді Маргарет Тетчер... Однойменний фільм, знятий за романом Мітчелл, вийшов у 1939 році — всього через три роки після публікації книги. На прем’єрі були присутні зірки Голлівуду Вів’єн Лі і Кларк Ґейбл, які, власне, і виконали ролі головних персонажів — Скарлет О’Хара і Рета Батлера. Віддалік від кіношних красенів і красунь стояла скромна худенька жінка у капелюшку. Натовп не помічав авторку книги, яка ще за життя письменниці стала класикою американської літератури. 

Маргарет Мітчелл була майже ровесницею ХХ століття. Вона з’явилася на світ 8 листопада 1900 року у тій самій Атланті (штат Джорджія), яка стала місцем дії її безсмертного роману. «Віднесені вітром» починаються з фрази: «Скарлетт О’Хара гарною не була». А ось Маргарет Мітчелл росла справжнісінькою красунею. Її темне волосся, мигдалеподібні зелені очі і струнка фігура притягували чоловіків як магніт. Але сучасники запам’ятали Маргарет не як легковажну красуню, а як чудову оповідачку. Ще у школі вона писала для учнівського театру нехитрі п’єси у романтичному стилі... Після здобуття середньої освіти Мітчелл рік провчилася у престижному Массачусетському коледжі. Там її буквально загіпнотизували ідеї батька психоаналізу Зигмунда Фройда. Цілком можливо, американка стала б однією з його учениць і послідовниць, якби не трагічна подія: у 1919 році під час пандемії іспанського грипу померла мати Маргарет. А незадовго до цього у Європі загинув Генрі, наречений Маргарет. Мітчелл повернулася до Атланти. Молода жінка стала репортером «Атланта Джорнал». Легке і гостре перо Маргарет швидко зробило її однією з провідних журналістів видання. Водночас патріархальному південному суспільству було важко «переварити» жінку-журналіста. Редактор видання спочатку заявив амбітній дівчині: «Як леді з хорошої сім’ї може дозволити собі писати про мешканців міського дна і розмовляти з різними обідранцями?»... Жителі Атланти згадували: повернення Маргарет у рідне місто справило справжній фурор серед чоловічої частини населення. З чуток, освічена і елегантна красуня отримала від кавалерів мало не чотири десятки пропозицій руки і серця! Обранцем міс Мітчелл став Беррі «Ред» Апшоу. Ред став прототипом Рета — їхні імена співзвучні. Але, на жаль, тільки у зовнішніх проявах. Чоловік виявився людиною жорстокої, буйної вдачі. Частенько хапався за пістолет. Це призвело до того, що подружжя розлучилося. У 1925 році Маргарет повінчалася зі скромним і відданим їй другом Джоном Маршем. У їхньому будинку оселилося тихе щастя.

Маргарет втомилася від репортерства і вирішила присвятити себе літературі... Перші глави «Віднесених вітром» вона показувала тільки чоловікові. Саме він став її найкращим критиком і порадником. Роман був готовий до кінця 1920-х років, але Маргарет боялася його оприлюднити. Коли ж вона все-таки віддала редактору рукопис, той, прочитавши його, одразу зрозумів, що тримає у руках майбутній бестселер. Півроку пішло на доопрацювання роману. Остаточне ім’я героїні — Скарлет, авторка придумала просто у редакції. Назву роману Мітчелл узяла із вірша поета Доусона. Опублікована книга миттєво перетворилася на бестселер. А її авторка у 1937 році стала лауреатом престижної Пулітцерівської премії. На сьогодні загальний тираж її книги лише у США сягнув майже тридцяти мільйонів (!) екземплярів... У серпні 1949 року автомобіль, за кермом якого був п’яний водій, збив Маргарет, що йшла із чоловіком у кіно. Через п’ять днів авторка «Віднесених вітром» померла.

...Пам’ятаєте, чим завершуються легендарні мітчеллівські “Віднесені вітром”? Розставанням Скарлет і Рета та легендарною, безсмертною фразою героїні: “Я подумаю про це завтра”. Такий інтригуючий, трохи недоказаний фінал книги багато років не давав спокою її вірним читачам і читачкам. Згодом у світ вийшли такі книги про життя знаменитої пари: «Скарлет» Олександра Ріплі — роман про те, що сталося з Ретом і Скарлет після; «Люди Рета Батлера» Дональда Маккейга — історія, яка зосереджена на житті Рета. А ще: «Вітри Тари» Кетрін Пінотті, «Рет Батлер» і «Остання любов Скарлет» під псевдонімом Джулії Хіллпатрік. Але це вже зовсім інша історія.