Стріляв він влучно, а військами керував бездарно...

Якщо запитаєте молодих людей, хто такий Ворошилов (на фото), одиниці скажуть, що чули про нього, принаймні зі шкільних уроків історії. Але можу припустити, що значно більше юнаків і дівчат пригадують художній фільм “Ворошиловский стрелок”, у якому головну роль зіграв Михайло Ульянов. Його герой, придбавши рушницю з оптикою, відстрілював негідників, які зґвалтували його онучку... У тридцятих роках минулого століття, коли країна готувалася до світової революції і наступальних воєн, величезну увагу приділяли військовій підготовці молоді. Значок “Ворошиловский стрелок” було запроваджено 29 грудня 1932 року. Сам Климент Ворошилов справді влучно стріляв...

У відомій пісні ще довоєнного часу з кінофільму “Трактористи” є такі слова: “Когда нас в бой пошлет товарищ Сталин и первый маршал в бой нас поведет...”. Усі знали, що перший радянський маршал — Климент Ворошилов. З цієї постаті зробили легенду. Колись Луганськ був Ворошиловградом. Перед війною важкий танк назвали “КВ” - Климент Ворошилов. Його ім’ям називали сотні вулиць і площ, колгоспів і радгоспів, промислових підприємств...

У правдиву історію Радянського Союзу Климент Ворошилов увійшов як бездарний воєначальник і кривавий поплічник Сталіна у здійсненні репресій.

Народився Климент Ворошилов 4 лютого 1881 р. у місті Лисичанську Луганської області. У перший клас Клим пішов у 13 років. Закінчив два класи земської школи. У своїх мемуарах “У підпіллі можна зустріти тільки щурів” відомий радянський диси­дент генерал Петро Григоренко зазначав, що сам Ворошилов говорив про своє українське походження і початкове прізвище Ворошило. До революції працював на промислових підприємствах Донбасу. 1903 року вступив до партії більшовиків. Брав активну участь у революційних подіях і Громадянській війні. У квітні 1919 року був одним з керівників операції з жорстокого придушення Куренівського повстання проти більшовиків у Києві.

Радянська пропаганда героїзувала його участь разом зі Сталіним в обороні Царицина. Був такий художній фільм “Оборона Царицина”. Ворошилов був апологетом партизанських методів війни, на відміну від колишніх царських генералів, які перейшли на бік Червоної армії і виступали за створення регулярної армії. Під Царициним невиправдані жертви становили близько 60 тисяч осіб. Протягом усієї військової кар’єри Ворошилов не позбувся своєї партизанщини і застарілих методів ведення бойових дій. Начальник штабу РККА Михайло Тухачевський, який прагнув модернізувати Червону армію, постійно натикався на нерозуміння і опір малописьменного наркома оборони Ворошилова. Наркомат оборони Ворошилов очолював протягом 15 років — з 1925 по 1940 рік. На його руках - кров багатьох талановитих воєначальників: Тухачевського, Якіра, Уборевича, Корка. Ворошилов ратував за збільшення квот для репресій командирів різних рангів. Серед різних факторів того, що Гітлер наважився напасти на Радянський Союз і воювати на два фронти, було тотальне знищення командного складу Червоної армії. Військовий “геній” Ворошилова проявився і 1940 року у війні з маленькою Фінляндією, яка перемолола десятки дивізій Червоної армії.

Другу світову війну маршал зустрів у полоні методів ведення бойових дій часів Громадянської війни, кидаючи під німецькі танки піхоту і кінноту. Ось що писав про Ворошилова маршал Жуков: “Он так до конца и остался дилетантом в военных вопросах и никогда не знал их глубоко и серьезно. Однако занимал высокое положение, был популярен, имел претензии считать себя вполне военным...”.

У критичний для Радянського Союзу час, коли німці взяли у щільне кільце Ленінград, Ворошилов пробув на посту командувача Ленінградським фронтом менш як місяць. Сталін відкликав Ворошилова і скерував рятувати становище Жукова. Вождь розумів, що смертельна небезпека не лише для країни, а й для нього особисто. Дружба дружбою... Ворошилов протягом усієї війни обіймав високі посади, адже радянські люди сприймали цю посередню особу як символ...

У 1953-1960 роках Ворошилов обіймав посаду голови Президії Верховної Ради Радянського Союзу. Обіймаючи цю посаду, він підтримав антипартійну групу Молотова, Малєнкова, Кагановича і примкнулого до них Шепілова, яка хотіла скинути Микиту Хрущова і зробити його міністром сільського господарства. Позиція Ворошилова зрозуміла. Хрущов посягнув на “святе”, на постать Сталіна, його близького друга. Згодом Хрущов розповідав, що Ворошилов у розмові з ним скаржився: “Почуваюся побитою собакою”. Коментуючи це, Хрущов зауважив: “А тоді почувався на коні...”.

Із забуття Ворошилова витягнув Леонід Ілліч Брежнєв. 1972 року відновили зруйнований музей Ворошилова, який містився у будиночку, де він народився...

Про особисте життя Ворошилова мало що відомо. Дружина його була єврейкою - Голда Горбман. Власних дітей у подружжя не було, виховували прийомного сина. Згадаємо ще один епізод передвоєнного життя Климента Ворошилова. Якось йому довелося танцювати на прийомі з високопоставленою закордонною особою. Танцювати нарком не вмів. Після цього маршал видав директиву: вчити усіх офіцерів Червоної армії бальних танців...

 Помер Климент Ворошилов 2 грудня 1969 року, проживши майже 90 років. Похований біля Кремлівської стіни. Після здобуття Незалежності України Ворошиловград знову став Луганськом.