Ювілей відзначив сходженням на Говерлу. Тиск на вершині – 120

Миттєвості життя Героя України академіка Ігоря Юхновського. Сьогодні йому – 90!


 

Про таких людей, як Ігор Рафаїлович, кажуть: “Живий свідок історії”. Не тільки свідок, а й творець новітньої історії України. Ігорю Рафаїловичу довелося пожити у кількох країнах. У міжвоєнній Польщі, за “перших Совітів”, під німецькою окупацією, за “других Совітів” (як жартували, перші були кращі, бо швидше пішли), і, нарешті, — у незалежній Україні.

 

Народився 1 вересня 1925 року у селі Княгинине на Рівненщині. Символічно, що у День знань. Академік не раз казав: людина усе життя повинна вчитися. Шкільну освіту здобував у місті Кременці на Тернопільщині. Коли німці окупували Галичину, не раз чув від мудрих людей: “Німці знищать євреїв, а потім візьмуться і за українців. Їм не треба стільки неарійців”... Бачив жорстокість гестапо в окупованому Кременці.

1944 року був мобілізований до лав Червоної армії. На фронті був у взводі розвідки інженерно-саперних військ. “Я був чесним солдатом”, — згадував ветеран війни. Фронт пройшов з хрестиком на грудях. За словами Ігоря Рафаїловича, на війні не було атеїстів. Кожен молив Бога, щоб снаряд не влучив, щоб куля минула... Цікавий його погляд на релігію. “Можна помолитися і у храмі, і вдома до маленької іконки. А можна і до дерева, і до квітки, і до сонечка. Господь — скрізь”...

Як голова Ради ветеранів України, як фронтовик Ігор Рафаїлович щиро хотів примирити ветеранів Червоної армії і УПА. Не склалося, хоча були окремі випадки порозуміння. Примиряться онуки, правнуки...l

Коли закінчилася війна, за плечима демобілізованого вої­на було лише сім класів. Юнак дуже хотів вчитися. За кілька місяців з несамовитою працездатністю здолав програму середньої освіти і 1946 року вступив на фізичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. Згодом очолив кафедру теоретичної фізики цього університету. Серед його вихованців — майбутні ректори Франкового університету Іван Вакарчук та Львівської політехніки Юрій Рудавський. Багато хто і зараз згадує блискучі лекції Ігоря Рафаїловича з квантової механіки. 1990 року академік Юхновський створив Інститут фізики конденсованих систем НАН України. Львівська школа статистичної фізики набула міжнародного визнання. Ігор Рафаїлович очолював Західний науковий центр. І, попри свою величезну зайнятість, був першим президентом Львівської обласної Малої академії наук. Розумів, що науковий талант треба будити вдосвіта...l

Він був комуністом. Націонал-комуністом. Ніколи не вживав словосполучення “так звана перебудова”. Був активним творцем цієї перебудови, а згодом і націонал-демократичного відродження. 1988 року комуніст Юхновський був обраний делегатом XIX Всесоюзної партійної конференції. Саме в той час він вперше заговорив про неминучість розпаду Радянського Союзу.

Ігор Рафаїлович очолював львівський “Меморіал”. Чотири скликання обирався народним депутатом України. За спогадами Ярослава Кендзьора, коли постало питання про опозицію у парламенті, про голову Народної ради, розглядали різні кандидатури. Пропонували В’ячеслава Чорновола, Михайла Гориня... Але вирішили, що очолити опозицію має людина з великим життєвим досвідом — такий собі мудрець Аристотель. Ігор Рафаїлович міг вислухати і лібералів, і радикалів. Ігорю Рафаїловичу вистачило політичної мудрості переконати депутатів у необхідності проведення Всеукраїнського референдуму за Незалежність 1 грудня 1991 року. Були націонал-демократи, які боялися цього референдуму...

Дехто вважає помилкою рішення Юхновського піти 1992 року на посаду першого віце-прем’єра в уряд колишнього “червоного директора” Леоніда Кучми. Ігор Рафаїлович був стратегом, а Кучмі був потрібен “начальник штабу”, покликаний “гасити пожежі”. Зважте і на те, що академіку йшов уже тоді 68-й рік. Ігор Рафаїлович і зараз переконаний: щоб будувати державу, треба було йти у владу, аби знати, що робиться у Кабміні, щоб впливати на виконавчу владу, змінювати її зсередини.l

Цікаво, що дуже багато знаних фізиків пішли у політику. Дехто у ній залишився, дехто повернувся в науку. Ігор Рафаї­лович написав чимало книг не лише з проблематики теоретичної фізики, а й політики, історії, економіки... Нині він почесний директор Інституту фізики конденсованих систем. Нещодавно завершив велику наукову статтю для престижного журналу. Режим академіка такий. Підйом — о 6-й ранку. Година — фізкультура. І до роботи!

З нагоди ювілею інститут організував у Карпатах міжнародну конференцію. Разом з усіма Ігор Рафаїлович доволі легко зійшов на Говерлу. На вершині поміряли тиск — 120. 18 років тому був гостем на дачі Ігоря Рафаїловича. Тоді він сказав про себе: “Коли Юхновський косить, дощу не просить”. Академік і зараз дощу не просить... Так тримати! На вік не зважати!