Ракети ФАУ-2: з Німеччини до США та СРСР

Війна з гітлерівською Німеччиною наближалася до завершення. В ході бойових дій на території Німеччини Радянський Союз, Сполучені Штати та Велика Британія вели полювання, розшукуючи документацію на німецькі ракети ФАУ-2. Найхитрішими виявилися американці: вони завчасно створили розвідувально-технічні місії, в яких спеціально підготовлені люди переміщалися за передовими наступальними частинами і захоплювали всі атомні, ракетні, а попутно й інші військово-технічні архіви, цілеспрямовано вишукували німецьких фахівців і саму техніку.

З радянського боку важливі об’єкти займали звичайні армійські частини, не маючи уявлення, які цінності потрапляли їм у руки. Для вивчення об’єктів у Німеччині радянське керівництво на початку серпня 1945-го відправило в Берлін своїх науковців, коли, по суті, “шапочний розбір” там вже давно відбувся... Всі провідні спеціалісти німецької ракетної техніки на чолі з самим Вернером фон Брауном добровільно здалися армії США, коли вона зайняла місто Нордхаузен, де працювали німецькі ракетники. Після Потсдамської конференції ця територія потрапила в радянську зону окупації, але без німецьких спеціалістів та зі зруйнованим обладнанням. Однак щось німці заховали і від американців. Це “щось” треба було знайти. Незабаром радянські військові інженери натрапили на координаційний центр поставок комплектуючих виробів для німецької ракетної техніки і здивувалися з раціоналізму системи поставок. Командувала всім виробництвом одна людина. В штаті у неї були помічник, машиністка, прибиральниця і охоронець. Все. Кооперація складалася із сотень фірм в Австрії, Угорщині, Польщі, Чехословаччині. Штаб-квартира була у Празі. Обладнання для ФАУ-2 називали “готовою продукцією”, а хто, куди і для чого її відправляв, ніхто з виробників не знав. Головне, отримували за свою роботу гроші...

...Ракетну документацію з військовими архівами гітлерівці через Чехословаччину намагалися вивезти в Австрію. Але повсталі чехи захопили німецьку колону з цінним вантажем і доправили в Прагу. Радянські шукачі “пронюхали”, що архів з документацією стосовно ФАУ-2 зберігається в генштабі чехо­сло­вацької армії. Домовилися і забрали без особливих проблем, завантажили в спеціальний вагон, приєднали до нього ще один з автомобілем “Татра” і пльзенським пивом, які чехословацький уряд начебто подарував особисто Сталіну, і відправили в Москву.

Працювали над ракетою в СРСР тоді С. Синельщиков, Валентин Глушко, Сергій Корольов. Використовували також німців, щоправда, спеціалістів другорядних. Німці були об’єднані в окреме КБ, отримували завдання паралельно з радянськими інженерами, але працювали повільно і без значних результатів — можливо, не могли скинути з себе гітлерівське минуле. Скоро їх відпустили в НДР. Основою стала документація на конструкції ФАУ-2, на базі якої радянські інженери начебто “першими зуміли зробити міжконтинентальну ракету”, про що ще 1991 року в пресі розповів академік В. Мішин. Щоб зрозуміти до тонкощів, як зробити з німецької свою ракету, зібрали з десяток німецьких ФАУ-2 зі своїми вдосконаленнями. Під час випробовування з полігона неподалік містечка Капустин Яр (Астраханська область, Росія) найперша “радянська” ФАУ-2 відхилилася від заданого напрямку і полетіла в бік Саратова (оце так вдосконалили?!.). Без скандалу не обійшлося. Решта вже летіли в потрібний бік...

Треба визнати, що Німеччина зробила колосальний вплив на світову ракетну техніку і, перш за все, в тому, що показала можливість її індустріального виробництва. Після війни стало відомо, що лише один завод у Нордхаузені випускав в умовах війни (для Гітлера програшної) більш як тисячу ФАУ-2 за місяць. А крім того, завод виробляв ще ФАУ-1, “Вассерфоль”, “Шметерлінг” та інші ракети.

На щастя для антигітлерівської коаліції, ці ракети ще не були відпрацьовані технічно. Але якщо б затягнулася війна чи не було б стрімкого наступу Червоної Армії та союзників на Берлін, невідомо, яку роль могла б зіграти німецька ракетна техніка. А що було б, якби гітлерівці серйозно та напористо поставилися до побудови атомної бомби (науковий потенціал у них був)? Яким був би “капут” війни і яким став би світ?..

Наприкінці війни Гітлер з дня на день чекав нової смертоносної зброї. Невідомо, чи у німецьких науковців затягнулися конструкторські проблеми, чи Вернер фон Браун просто не дав Гітлеру нової зброї, затягуючи час її виготовлення. Як би там не було, а світові пощастило. Пощастило й американцям. Для німецьких науковців у США організували спеціальне КБ, тож коли в американських фахівців програма запуску першого супутника за допомогою чисто американського носія “забуксувала”, виручили німці, і перший американський супутник був запущений ракетою “Юнона”, виготовленою під керівництвом Вернера фон Брауна.