Ображали хека, насміхалися з мойви і мінтая...

Люди старшого та й середнього покоління пам’ятають, що вівторок і четвер були днями масового поїдання риби. Не тільки у “столовках”, робітничих і студентських їдальнях, навіть у ресторанах у ці дні в меню були переважно рибні страви. Партія і уряд вважали, що радянським людям бракує тваринного білка, мікро — і макроелементів, зокрема фосфору та йоду, які містяться у рибі, насамперед, морській. Звичайно, про катастрофічний дефіцит м’яса в країні в жодному документі не йшлося.

Рибні дні мають дві дати народження. Першим автором рибного дня був Анастас Іванович Мікоян. Це той Мікоян, що привіз з Америки рецепт “Докторської” ковбаси і який ініціював видання мальовничої книги “О вкусной и здоровой пище”. 12 жовтня 1932 року було видано постанову Наркомпостачу Союзу РСР “Про запровадження рибного дня на підприємствах громадського харчування”. Який саме має бути день — не уточнювали. На розгляд керівників їдалень. У той час дефіцит продуктів тваринництва був обумовлений колективізацію, розкуркулюванням селян. Благо, що моря і океани не підлягали розкуркулюванню...

А от вже 26 жовтня 1976 року за рибний день взялася Компартія. Відповідна постанова визначала, що риба має тотально подаватися до столу трудящих саме у четвер. А вівторок — це вже була, як казали, ініціатива на місцях. Є різні версії, чому саме обрали четвер. Мовляв, це в піку православній традиції, коли по п’ятницях не вживають м’яса. Є інше припущення. У понеділок не можна, — народ злий, — починається робочий тиждень. У четвер у людей кращий настрій, бо невдовзі очікуються вихідні дні... У свого знайомого, колишнього директора тресту їдалень і ресторанів Радянського району міста Львова Богдана Жміньковського, я поцікавився, як народ сприймав рибні дні. За його словами, люди спочатку дивувалися і обурювалися, але масових протестів не було. Змирилися... Краща риба йшла у ресторани, гірша — у робітничі їдальні. На перших місцях були хек, мінтай, мойва, тріска, камбала...

У другій половині 70-х років минулого століття в кожному обласному центрі Радянського Союзу були збудовані фірмові магазини “Океан”. У Львові такий магазин і досі працює на вулиці Володимира Великого. Пані Галина звільнила мене від необхідності шукати в архівах ціни на масову рибу того часу. Вона тоді жила біля “Океа­ну” і запам’ятала, що кілограм хека коштував 47 копійок, а камбали (саме у ній найбільше йоду) — 36 копійок. Минулої суботи кілограм тушок хека коштував 70 гривень.

Дієтологи вважають, що найбільше корисних для здоров’я омега-кислот — у червоній рибі. Будь ласка, кілограм стейків горбуші мороженої — 107 гривень, а копчена горбуша — 216. Дорого? Можете взяти скумбрію гарячого копчення лише за 132 гривні... Такий стрибок цін на морську імпортну рибу не лише через злет долара. Впродовж останніх років риба невпинно зростала у ціні через підвищення рівня культури споживання продуктів. Все більше і більше людей надають перевагу морепродуктам. Попри це, у споживчому кошику українця передбачено добове споживання риби —...30 грамів. 1941 року німецьким військовополоненим було закладено в меню 120 грамів риби...

Анекдоти до теми

Дунайская селедка — хеку: «Привет, пролетарий!». «Привет, привет, б... обкомовская!».

***

Прийшов чоловік у бордель і бачить самих русалок.

— Мені б жінку з ногами...

— Вибачте, у нас сьогодні рибний день!