Повстанців у Келяшковому лісі бомбили з літаків...

Одну з популярних пісень національно-визвольного руху “Ой у лісі, на полянці, стояли повстанці...”, за версією науковців, написано за драматичними подіями, що відбулися у вересні 1944 року у Келяшковому лісі, що неподалік села Рогачина на Тернопільщині

Тоді майже три сотні українських партизанів прийняли нерівний бій з цілою дивізією НКВД...

У пам’ять про полеглих героїв тут встановлено меморіальний знак, насипано символічну могилу, жителі навколишніх сіл щороку приходять на цю місцину, відправляють панахиду.

У сімдесятий рік з часу тих подій у Келяшків ліс пом’янути героїв прибуло дві сотні людей зі Львова, Бережан, Рогачина, Волиці, Містечка, Стратина, Дібранова. Прийшли як сивочолі, так і зовсім юні.

Григорій Москаль, колишній вчитель історії зі Стратинської середньої школи (Івано-Франківська область), з яким спілкувався кореспондент “Високого Замку”, по зернині збирає скупі відомості про події далекого минулого.

— У колишньому приватному лісі польського пана Келяшка містилася старшинська школа УПА, там готували молодший командний склад, — розповідає педагог. — Вишкіл проходили триста юнаків з навколишніх сіл, в основному з Тернопільщини. Жили у землянках, були у них свої курені, сотні, рої. 2 вересня 1944 року цей ліс оточила дивізія НКВД. По повстанцях з боку Волиці стріляли з танків, гармат, бомбили їх з літаків. Шансів вижити не було. Лише десяткові хлопців вдалося прорватися з того котла у бік Стратина, Добриніва. Усі інші загинули...

За розповідями місцевих старожилів, однією з пам’яток про ту облаву енкаведистів є два радянські танки, які втопилися у мочарах неподалік села Черемшини. Кажуть, не так давно “чорні археологи” з Івано-Франківська з допомогою міношукачів одну “тридцятьчетвірку” знайшли, витягнули її і здали на брухт...

З плином років келяшківську історію не забувають. Щоб пам’ятали її і нащадки, голова Рогачинської сільради Євген Нич з’ясовує найменші деталі того періоду, збирається видати книгу. Нові покоління жителів Рогачина, Волиці, Містечка, Стратина, Добриніва мають знати, якою ціною виборювали українську незалежність.