Передплатити Підтримати

Бздури радянської цензури


Ці фільми народ давно розібрав на цитати. “Пробити” ці стрічки на екрани було не так просто. Радянська цензура скрізь вбачала антирадянщину.

Не знати, чи пішла б у широкий прокат “Кавказька полонянка”, якби цей фільм випадково не подивився Леонід Брежнєв. Він переглядав стрічку кілька разів і сміявся від душі. Особливо йому сподобалася фраза Юрія Нікуліна “А ще у сусідньому аулі наречений вкрав члена партії”. Цю фразу мав казати актор Фрунзик Мкртчян. Але побоявся. А Нікулін: “Давай я це скажу, я клоун — що з мене візьмеш...”

Тяжко пробивалася на екран і “Діамантова рука”. Пригадуєте, як Мордюкова страшила дружину Семена Семеновича: “Я не здивуюся, коли виявиться, що ваш чоловік таємно відвідує... коханку”. Озвучено було інше слово — відвідує синагогу... Цензори дорікнули авторові сценарію, єврею за національністю Якову Костюковському: “Ви порушили єврейське питання, але не вирішили його...” Дурня повна... Цензори були настроєні і проти пісень з цього фільму, слова до яких написав поет Леонід Дербеньов. Що це за острів Невезіння в океані? Може, натяк на острів Свободи — Кубу? А чому зайці нікого не бояться? Щось це підозріло... У Радянському Союзі усього треба було боятися, насамперед влади... Коли цензура переглядала фільм «Операція Ы...», була вимога змінити фразу “Надо, Федя, надо...”, бо Федею жартівливо називали Фіделя Кастро... У фільмі режисера Костянтина Бромберга “Чародії” одним із персонажів був чорний кіт. Він приходив до директора інституту “НУ і НУ” і просив: “У мене зазвичай відпустка у березні, як у всіх котів. Чи не можна цього разу взяти відпустку у січні за рахунок березня?” Начальство кіностудії “наїхало” на режисера: “Ви з глузду з’їхали! Який січень за рахунок березня! У нас сексу немає...”. А ми робили посміховисько з тієї жіночки, яка значно пізніше сказала, що у Радянському Союзі сексу немає...