Шахтарі вимагають відставки міністра енергетики Демчишина

У столиці знову чути гуркіт шахтарських касок. Цього тижня відбувся третій Всеукраїнський з’їзд шахтарів. Два попередні були у середині 90-х, коли у вугільній галузі була гостра криза. Утім, тодішні проблеми — квіточки, порівняно з тими, які очікують шахтарів завдяки урядовому «реформуванню». Цього року вперше вугільна галузь залишилась повністю без державної підтримки, хоча коаліційною угодою передбачено скорочення державного фінансування шахт поступово до 2020 року. Лише нещодавно шахтарі отримали зарплату за грудень минулого року, січень і частину за лютий. І то лише після масштабних акцій протесту. Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин взагалі заявив, що до кінця року планують закрити одинадцять безперспективних шахт. Хоча, за його ж словами, з 95 вугільних шахт, які є на території України, лише 35 перебувають під контролем української сторони, решта — під контролем бойовиків. І це в той час, коли Україна змушена купувати вугілля і електроенергію у Росії, бо власної бракує!

«Згідно з програмою міністерства, планується закрити 12 шахт до кінця року. Це нечувано! — каже голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець. — За цими шахтами стоять колективи. Жодне робоче місце не створюється. Коли люди почали питати міністра, яку програму він приготував для них, то відповіді він так і не надав. Людина не компетентна, не відповідає за свої дії і не розуміє, що він зі своєю командою долучився до розвалу всього паливно-енергетичного комплексу».

Про те, що екс-банкір, який менше року керує енергетикою, некомпетентний — шахтарі заявляли уже неодноразово. Гірники скаржаться, що міністр навіть терміни не усі розуміє, а оцінює усе з позиції «вигідно — невигідно». На брифінгу пан Демчишин заявив, що з 35 шахт, які перебувають під контро­лем України, немає жодної, яка б добувала антрацитове вугілля. Майже всі вони добувають вугілля марки Г, а таке вугілля можна спалювати лише на Вуглегірській ТЕС. Схоже, міністр-львів’янин забув про Львівсько-Волинський вугільний басейн. Так, тут видобувають газове вугілля, але саме на такому вугіллі працює Добротвірська ТЕС, що на Львівщині, та одна з найбільших в Україні — Бурштинська ТЕС. Це вугілля є куди збувати. Компанія «ДТЕК Західенерго», якій належать ці електростанції, готова викуповувати все вугілля, яке тут видобувають. Причому за ціною 1500 гривень за тонну — це значно вища ціна, ніж діє зараз. Єдина умова ДТЕК — прямі поставки. Вугілля хочуть купувати напряму у «Львіввугілля», аби кошти йшли відразу до шахтарів, а не «зависали» у посередника. Однак міністерство чомусь проти. Вони вимагають, щоб усі угоди йшли лише через компанію «Вугілля України».

«У нас залишилось шість діючих шахт, — каже голова Львівської територіальної організації Профспілки працівників вугільної промисловості Украї­ни Олег Турчин. — З них приватизувати можна тільки одну шахту. Це молода шахта Степова. З іншими п’ятьма важко. Якщо уряд піде на закриття тих шахт, у Червонограді і у Сокальському районі буде страшна ситуація. Крім шахт там нема нічого. За 24 роки незалежності жодного підприємства там не збудували. Керівництво держави не усвідомлює, яка біда, який хаос буде! Куди йти молодим людям? У мене серце зупиняється, коли думаю про це».

Тим часом «Укренерго» заявляє, що майже чверть енергоблоків на теплових електростанціях простоюють через дефіцит вугілля. В тому числі скорочуються і запаси вугілля газової групи, якого мало б бути вдосталь. Чимало промислових підприємств уже отримують розпорядження скоротити споживання електроенергії. А що буде в опалювальний сезон? Сподіватись на Росію та Африку? Але ж імпортне вугілля все одно дорожче, ніж українське, особливо враховуючи обвал курсу гривні. За російське вугілля та електрику держава розраховується вчасно, тоді як перед українськими електростанціями накопичила мільярдні борги. Що це, недалекоглядність чи диверсія».

«На жаль, та політика, яку веде уряд, призвела до кризи напевне однієї з найстрашніших криз у вугільній галузі і в енергетичній безпеці загалом, — каже народний депутат Олег Мусій. — Мені абсолютно не зрозуміло, як можна купувати в агресора, а з іншого боку, знищувати те, що могло би стати заслоном для приходу того агресора на нашу землю. Я народився у вугільному краї — на Сокальщині. Саме шахтарі делегували мене представником у ВРУ. Ми з депутатами різних фракцій сформували об’єднання «Захистимо вугільну галузь»... Одне з перших, що має відбутись, — це зустріч, ініційована профспілками і підтримана народними депутатами у президента. В тому числі розгляд на Раді національної безпеки і оборони питання про енергетичну безпеку України. Тому що такі непродумані дії уряду, які зараз бачимо, ведуть до повного знищення енергетики України. Ми чули від міністра палива та енергетики про те, що є план розвитку. Жоден нардеп його в очі не бачив, поки його не презентували. Метод гасіння пожеж, який відбувається сьогодні, — неприпустимо. Ви говорите про красиві цифри, що ціна на вугілля повинна бути така-то, це вигідно — невигідно, потрібно 25 шахт закрити... А ви запитали у цих людей, які працюють у цій галузі, їхню думку? Що вони думають з цього приводу? Це ж живі люди, що буде з ними завтра? На це відповіді нема. Єдине, що можна почути від Міністерства палива та енергетики: закриття шахт — це не моя проблеми, це проблеми Міністерства соціальної політики. У нас що, уряд не єдиний?».

Близько п’яти тисяч шахтарів вийшли на вулиці столиці, аби передати резолюцію з’їзду президенту, голові Верховної Ради та главі уряду. Вони налаштовані рішуче — вимагають відставки міністра енергетики Володимира Демчишина, внесення змін до низки законів України, щодо повернення державної підтримки галузі та мораторію на закриття шахт, а також поставити вітчизняних ви­робників у пріоритет перед імпортом енергоресурсів.