Бодай один Кривоніс завжди має бути в українському війську

У 1987 році мою дивізію особливого призначення імені Дзержинського послали копать картоплю у рязанську область. Бо хоч ти й особливого призначення, а жерти щось треба.

Був кінець листопада, і було дуже холодно.

Підполковник Зарецький вивів нас у чисте поле, построїв, і сказав: Смотрітє, соплякі!

Пробив каблуком лід на калюжі, вмочив туди помазок, намилився і почав бриться.

Це мало демонструвати честь і славу руського оружія, дурость і лихе зухвальство совєцького офіцера... "В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка".

Потім підполковник Зарецький напився з рязанськими тракторістами самогону, заснув в кукурудзі і насрав собі в штани.

Отак, будуй собі імідж роками по Клаузевіцу й Суворову, а як усрався в штани, то вже важко щось зробить з іміджем. Воно непод'йомне.

З нашої дивізії набирали кремлівців, щоб стоять коли мумії леніна і не моргать.

Я то зразу відсіявся, бо мене 1.76. А там був критерій - 1.94. А Валєри Клімика з Хмельницького було рівно 1.94.

Але його тож не взяли. Сказали: ніс кривий.

Валєра каже: в мене й *уй кривий, але досі ніхто не жалувався...

Валєру потім звали Кривонос, або Криво*уй...

Їхали з Валєрою додому, на дємбель. На Київському вокзалі москви побачили якийсь побочний сарай з дерева.

Валєра каже: давай, підпалимо!

- На*уя? - питаю

- Та, просто так, каже Валєра...

Підпалили, втекли, сміялися...

За моїми даними, Валєра зараз в ЗСУ.

Бодай один Кривоніс має бути в українському війську у всякі часи…

Джерело