Історія злочину: як ОПГ Міндіча рейдернуло «Айбокс банк»

Зараз націоналізований у 2023 році банк «Сенс» став предметом серйозного розслідування через схеми, які крутились другом і бізнес-партнером президента. Але це не все. Виявилось, що державний банк став майданчиком для сірих грошей грального бізнесу. І це ще один непрямий доказ кришування ігорки на найвищому рівні. 

Як все почалось? У березні 2023 року Нацбанк відкликав ліцензію у «Айбокс Банку». Він був ключовим інфраструктурним гравцем у сегменті терміналів та онлайн-платежів. Його знесення аргументували боротьбою з нелегальною ігоркою.  

Минуло три роки, і ми бачимо фінал цієї історії: кримінальні справи проти «Айбоксу» судами визнані порожніми: провадження №72023000500000071 від 14.09.2023 щодо керівників Айбокс Банку закрито ухвалою Голосіївського районного суду (справа №752/15954/25) і залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду. Кримінальна версія, яка супроводжувала інформаційний тиск на керівництво Айбокс Банку, не знайшла належного підтвердження в судах. Зараз менеджмент через суд намагається відсудити збитки, завдані сфабрикованою кримінальною справою, а тим часом всі мільярдні потоки «Айбокс Банку» вже перетекли до «Сенс Банку». І ось це ключове для чого все затівалось.

Схема винищення бізнесу або знищення опозиційного політика чи громадського діяча під замовлення влади виглядає однаково: спочатку кримінальне провадження, потім масовий розгін негативу через ручні ЗМІ і анонімні тг-канали мільйонники, потім довга юридична тяганина, а паралельно - відбирається бізнес або псується репутація, або два в одному. 

У випадку «Айбокса» конструкція не змогла б запрацювати без трьох складових: силового тиску, прокурорського прикриття та кінцевого вигодонабувача. Тобто, тупо забрали цей бізнес собі. Зрозуміло, без владних повноважень провернути цю операцію було неможливо. Хто могли бути носіями цих повноважень:

1. Артем Шило - колишній високопосадовець СБУ, зараз перебуває під пильним оком НАБУ. У цій схемі він міг відповідати за «силову логіку» - зачистку ринку від непідконтрольних гравців та створення атмосфери страху для бізнесу. 

2. Дмитро Вербицький - колишній  скандальний заступник генпрокурора, якому уже НАЗК та журналісти незаконне збагачення. Його ймовірна роль у процесі - це юридична рамка. Поки нищили одні фінансові установи, діяльність інших - де осідали потоки - просто не помічалась прокурорами. 

3. Ну і куди ж без Тимура Міндіча - фігура, навколо якої замикається цей трикутник. Саме його інтереси, судячи з опублікованих плівок та контексту управління державними активами, могли бути двигуном усієї машини.

Оприлюдненні розшифровки НАБУ свідчать про жахливі речі. Замість того, щоб бути системним державним банком, Сенс Банк фактично був перетворений на майданчик для обслуговування інтересів приватних осіб. Це підтверджує і жорстка реакція ТСК Верховної Ради, яка вже вимагає від Кабміну негайного відсторонення керівництва банку через підозри у створенні монополії на ринку ігрових платежів. Ситуація критична: навіть сам банк визнає, що через цей корупційний шлейф велика приватизація опинилася під загрозою. Адже хто захоче купувати актив, який став прикриттям для схем за участю силового та прокурорського блоку під загальним дахом бізнес-партнера президента?

Єдиний позитив - злочинна конструкція почала сипатися. Шило та Вербицький  під прицілом антикорупційних органів, а роль Міндіча в управлінні державним майном стає предметом детального розслідування НАБУ. Успіху слідчим в розкрутці цього корупційного кодла.

Історія з націоналізованим «Сенс Банком» ще раз піднімає питання, скільки ж українських підприємств було свідомо принесено в жертву інтересам цього ОПГ. Це не просто корупція, це системне знищення економічного ландшафту країни.

Скажу навіть більше – те, що ми бачимо сьогодні – лише верхівка айсберга в системному перетворенні держави на інструмент для зачистки ринків під конкретних людей.

Історія з «Айбокс Банком» була лише прелюдією. Його знесли під камери, а всі мільярдні потоки нормально працюючої фінансової структури просто перегнали в державний «Сенс». Це була не боротьба за закон, а цинічна спецоперація з ліквідації конкурента. І так відбувається у всіх сферах економіки, де з’являється інтерес цього угруповання.

Скільки ще підприємців по всій країні замість розвитку власної справи отримали візити силовиків, арешти рахунків та «пропозиції, від яких неможливо відмовитися»? Сенс Банк став символом того, як системну установу перетворили на приватну «пральню» для сірих грошей грального бізнесу. Через це ми втрачаємо не лише конкретні підприємства, а й останню надію на приватизацію та іноземні інвестиції. Бо хто прийде в країну, де бізнес нищать на замовлення з найвищих кабінетів?

Джерело