Добрі справи завжди повертаються

Ще поки ганяв машини на фронт, то від багатьох військових я чув, що автівки - це круто, але найважливіше - це знати, що гроші на них зібрали люди, що десь у тилу вони не забули про війну і військових, а солідаризуються і в міру своїх сил допомагають. Відчуття цього зв’язку - безцінне і мотивуюче.

Тепер я "по інший бік» і можу підтвердити, наскільки це важлива справа - передусім не в матеріальному сенсі, а у відчутті підтримки і вдячності за вибір бути військовим. 

Тому на все життя запам’ятаю, як цієї зими я у військовій формі зайшов у придорожнє кафе “У Макарія” і замовив каву, але грошей з мене не взяли. 25 гривень - а пробрало так, що очі опинилися на мокрому місці. 

Як і перший безкоштовний “військовий” хотдог на Окко у Павлограді. Ніби дрібничка, але дуже важлива і зворушлива.

Тож дякую Ларисі за цю щедру великодню посилку, яка приїхала до мене на схід і лише своїм запахом миттєво перенесла спогадами в закарпатське дитинство, у найпрекрасніші родинні Великодні свята. Яка в цьому сила - куди там прустівській мадленці!

До речі, моя власна волонтерська історія теж почалася саме на Великдень 2022 року - з такої ж посилки з ковбасою й шовдарем (я описував її у "Війні з тильного боку"). А потім як закрутилося! - і волонтерство стало частиною мого життя та ідентичності.

Тому щиро дякую всім людям доброї волі і волонтерам, які продовжують підтримувати українську армію. Це колосальна, важлива і дуже світла праця. Тепер я ще краще це розумію.

Дякую також усім, хто не забув, хто стукається з часом аж занадто наполегливими питаннями - чи тобі щось треба, чи можу чимось допомогти?! Це дуже чітко проявляє людей. Дякую вам.

І наостанок: добро варто робити не тільки з патріотичних міркувань, а й із цілком практичних - бо добрі справи повертаються до тебе сторицею.

Христос воскрес!

Джерело