Треба спочатку подивитися на себе...

Але кожні наші вибори доводять що популізм залишається нашою національною хворобою.

Ми обираємо тих, хто красиво говорить, а не тих, хто важко працює.

Тих, хто обіцяє усе одразу, а не тих, хто пояснює ціну змін.

Ми любимо шоу месій і телевізійні обличчя і потім дивуємось, чому держава буксує.

Те, що сталося в Нью-Йорку — це ще одне нагадування, що популізм не має національності.

І якщо ми самі не навчимось відрізняти відповідальність від гучних гасел, то наступні вибори лише підтвердять, що тенденція не змінилася.

Джерело