Удар по Радіо Свобода є нічим іншим, як зрадою демократії

На ювілейних заходах, присвячених роботі корпорації, я завжди говорив, що хотів би дочекатися її закриття. Чому? Тому, що ми ставали свідками того, як припиняли свою роботу наші мовні служби тоді, коли країни, на які велося мовлення, ставали членами НАТО та Європейського Союзу. Це означало, що вони виконали свою місію — допомогли демократизації тих держав, для громадян яких працювали.

Однак сьогодні, коли триває загарбницька війна росії проти України, коли російський та китайський авторитаризм лише посилюються, коли Радіо Вільна Азія продовжує свою боротьбу за правду, а серед головних ворогів Америки залишається теократичний режим Ірану, — будь-який удар по Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа є нічим іншим, як зрадою демократії. Це така ж сама зрада, як і спроба Дональда Трампа припинити допомогу Україні й надати володимиру путіну можливість безкарно розстрілювати мирних українців.

І про це треба говорити чесно. Адже головною місією Радіо Свобода завжди була саме чесна розмова зі своїми слухачами, глядачами й читачами.
Я не маю жодної вдячності ні до Дональда Трампа, ні до тих, хто сьогодні керує Америкою, якщо вони готові поступитися принципами демократії. Але я безмежно вдячний кожному американцю, який зробив можливим існування цієї великої організації, що захищала свободу.

Так, я вдячний звичайним американським платникам податків — фермеру з Айови, ресторатору з Іллінойсу, нафтовику з Техасу. Саме завдяки ним у роки радянської інформаційної блокади ми могли чути правдиві новини, знайомитися із сучасною музикою й чесною літературою.
Сьогодні, в епоху нових інформаційних технологій, Радіо Свобода вже не відіграє тієї ж ролі, що раніше. Але сам факт нашого існування демонструє: Сполучені Штати пам’ятають, що демократія має значення. І що її потрібно захищати — разом із тим самим фермером з Айови та ресторатором з Іллінойсу.

Дональд Трамп хоче зруйнувати цей зв’язок, але ні він, ні його прихильники з лав ультраправих антидемократичних сил не досягнуть успіху. Президенти приходять і йдуть, а велика американська демократія залишається.

Окремо хочу висловити подяку колегам із Голосу Америки — насамперед як слухач. Саме програми української служби цієї радіостанції в мої шкільні роки допомогли мені, хлопцю з русифікованого міста, памʼятати, що я живу в Україні, долучатися до нецензурованої української культури й мови.

І в тому, що зі шкільних років я можу вільно працювати українською мовою є велика заслуга Голосу Америки — так само, як і того самого фермера з Айови чи нафтовика з Техасу, завдяки яким ця радіостанція існувала.

Саме тому я хочу ще раз подякувати кожному з них. Слава американського народу у здатності і готовності захищати слабких від наруги сильних.

Це те, чого ніколи не зрозуміє Дональд Трамп. Але ми з вами це розуміємо.

Джерело