Коли справа здавалася безнадійною, Богородиця вкривала Україну своїм покровом
Бо наше діло праведне й святе
Наші захисники та захисниці. Матері, друзі, брати. Таксисти, вчителі, продавці. Любителі рибалки, футболу та готувати під джаз.
Той самий двієшник за задньою партою сьогодні — сержант елітного штурмового підрозділу, а відмінниця з класу невтомно возить йому волонтерку, щотижня буваючи на фронті. Молода аспірантка пішла добровольцем і воює в окопах під Покровськом, а її чоловік лагодить в місті лінії електропередач, щоб воно могло забезпечувати фронт. Ветеран, який демобілізувався після страшного поранення, і друг, який витягує його у ветеранський хаб, щоб підтримати.
Вони всі наші, рідні. Вони в горнилі цієї кривавої битви заради нашого спільного майбутнього. Тому ми всі маємо бути разом, триматися один одного і берегти. Саме тому постійно їздимо на фронт і навіть вночі тримаємо зв’язок.
Сьогодні знову о 9 ранку по всій країні хвилина мовчання. Вже 951 день підряд. Дзвінка тиша. За ці 60 секунд, поки вся країна зупинилася, вшановуючи полеглих героїв, в голові проносяться образи нашої боротьби. Моменти єднання і слави, спільного горя і відчаю, поразок і перемог.
Коли в 2014 ми почали душити радянську пропаганду й деколонізувати наш календар, то не було жодної секунди сумніву — День захисників і захисниць України має бути саме на Покрову. Ми нащадки козаків і лицарів, ми стоїмо за правду, захищаємо весь вільний світ від лютої скаженої орди. І на нашій стороні Бог, я в цьому точно певен. Скільки разів за ці роки коли справа здавалася безнадійною, Богородиця ніби знову вкривала Україну своїм покровом. Бо наше діло праведне й святе.
День захисників і захисниць України.
День Українського козацтва.
День ветерана.
Покрова Пресвятої Богородиці.
Будьмо разом. Бережіть один одного. Слава Україні!
