А ви любите осінь?
Я осінь люблю. Люблю більше, ніж зиму, але менше, ніж літо. Осінь дуже оманлива пора року, навіть підступна. І це я не про 1 вересня, як дитячу травму усіх дорослих. Я про погоду
Вересень зазвичай теплий і лагідний, ми ще насолоджуємося сонячними днями, намагаючись схопити літо за хвіст. Потім температура повітря падає, сонце ще світить, але вже не гріє, день стає коротший, небо все частіше похмурим і настрій мимоволі псується… У цей момент зазвичай зʼявляється відчуття, що попереду нічого доброго вже не буде. Аж до весни. А це жах як далеко. Зима справді тягнеться довго і нудно, це тільки літо минає як один день…
Але без песимістичної осені не буде оптимістичної весни, а значить і життєрадісного літа. Осінь нас, теплолюбних, адаптовує до суворих зимових буднів. А зима колись закінчиться. Це неминуче. Люди з почуттям гумору не даремно придумали обнадійливий вислів: «Скільки тої зими…».
Втім, я знаю людей, які люблять зиму, чекають на неї з нетерпіння і «гострять» лижі з літа. Це вкрай дивні, як на мене, люди, підозрюю, що вони трошки інопланетяни…
Тож, з першим днем осені, дорогі друзі! Головне, що кожен прийдешній день, кожен місяць і кожна нова пора року наближає нас до омріяної перемоги та миру!
