На кожному етапі «схеми» все могла б швидко вирішити польська влада
А частково зробити краще могли б діаспорчани та біженці
1. Купка проросійських найманців блокує фури на кількох перетинах кордону.
2. Польський уряд не реагує. Українці в Польщі не реагують. Українці в Україні чекають, поки зміниться польський уряд.
3. Проросійські найманці кажуть «ага!» і розширюють блокування.
4. Вже новий польський уряд не реагує, українці в Польщі удають, що дивляться не в той бік, українці в Україні починають сеанс меншовартості «а може, ви самі винні».
5. Проросійські найманці починають блокувати й пасажирські перевезення, гуманітарні вантажі, а також залізницю, нищать вантажі.
ВИ ЗНАХОДИТЕСЬ ТУТ.
6. Проросійські найманці починають різати шини/шарпати/кидати каміння, когось з українців поранено.
7. Українці кажуть «так, всьо», виходять з транспортних засобів і дають проросійським найманцям тягла середнього ступеня важкості з елементами образи дією та сексуального насильства.
8. З усіх проросійських та антиукраїнських (в Польщі це вже ж не завжди одне й те ж) майданчиків починає лунати «Невдячні скурвисини наших б’ють! Геть їх всіх, і постачання зброї, і транзит».
Далі там нерайдужні перспективи що для нас, що для поляків. Десь на четвертому розділі Польщі будуть гадати, що ж пішло не так і хто ж знов образив Христа народів.
Що цікаво в цій схемі? Цікаво, що на кожному її етапі все могла б швидко вирішити польська влада, а частково зробити краще могли б діаспорчани та біженці.
От тільки б яйця знайти.
