Незалежність — це Перемога!

Звичайно, ми розуміли важливість і символічність цього державного свята, відтак за­звичай так само символічно вдягали вишиванки чи брали на відпо­чинок прапор, і якщо то була велика компанія, робили колективне фото на фоні державного стяга. Але ніде правди діти, напередодні Дня Незалежності насамперед думали, куди б то поїхати, щоб гар­но провести цей спекотний серпневий день. Так було у безтурботні мирні часи…

Але другий рік поспіль напередодні цього свята чимало українців, які у тилу, думають не про те, де у цей день відпочити, а про те, де сховатися. Бо путін любить символізми. Хоча це також застаріле уяв­лення про ворога. Він невтомно вбиває українців, зокрема і мирних, та нищить нашу країну і у будні, і у вихідні.

Тож 24 серпня — це ще один день, який наближає нашу Перемогу над вселенським злом. І найкращий спосіб відсвяткувати — це зроби­ти бодай якийсь крок, щоб цю омріяну Перемогу хоч трохи наблизи­ти: задонатити на армію чи здати кров… Утім, можна просто підійти до військового і подякувати йому. Вклонитися!

Чим довше триває війна, тим відчутнішою є втома від неї. Зокрема і в тилу, який, за великим рахунком, живе у відносно комфортних умо­вах. Можливо, саме тому значна частина українців не до кінця усві­домлює, яке пекло коїться на фронті, аби ми тут насолоджувалися життям, якою страшною ціною Україна зберігає свою Незалежність.

Це я до того, що, схоже, у деяких політичних та владних еліт вто­ма від війни вплинула на пріоритети. Яскравий приклад цього — на­шуміла обкладинка одного з українських журналів, який побачив світ якраз напередодні Дня Незалежності. Журналісти, вочевидь, з подачі власників видання, на першу сторінку винесли фото деяких відомих і не дуже відомих українців і великими літерами написали: «Люди, що наближають перемогу». Центральна постать цього «іконостасу» — шоумен, а нині волонтер Сергій Притула. За його спиною — пре­зидент, якісь милі дівчата, не впізнавані для широкого загалу, за ним Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний (у четвертому ряду), і на самій гальорці — військовий в амуніції…

Виглядає ця картинка цілком промовисто — Перемогу наближає Притула, решта — це фон для нього. Що це, як не фальстарт вибор­чої кампанії? Тобто для тих, хто задумав таку обкладинку, пріоритет очевидний — вибори. А війна — лише тло для здійснення задуманого. Бо якби ці люди справді думали насамперед про Перемогу, а не про особисті інтереси у найближчому майбутньому, то на такій обкладин­ці мали би бути зовсім інші Герої. Причому не лише ті, хто у цю мить в окопах чи у наступі наближає Перемогу, а ті, хто вже її наблизив, хто свій борг державі віддав…

Щодня у своїй стрічці у Фейсбуку я бачу фотографії гарних хлопців і чоловіків, які віддали життя за свою країну, за свій народ, за право України на існування. І те, що такі Герої, на думку авторів обкладинки журналу, другорядні, свідчить або про оту відірваність комфортного тилу від жахіть війни, про яку я писала вище, або про глибоке неро­зуміння смертельної небезпеки, яка дамокловим мечем висить над Україною. Втім, одне не виключає іншого.

На щастя, українське суспільство у своїй активній більшості адек­ватно реагує на реалії і швидко приводить до тями тих, хто «загубив­ся». Після нищівної і знущальної критики редактор журналу визнав «помилку», тож обкладинку змінили на нейтральну і безпрограшну — з великим Тризубом на цілу шпальту.

Можливо, до усіх, хто втомився від війни і вже проектує своє щас­ливе політичне майбутнє у мирному житті, таки дійде, що ми, україн­ці, незалежно від політичних поглядів, маємо шанс вижити лише тоді, коли ворог буде цілком і повністю знищений. А це, на жаль, не ста­неться завтра. Шлях до повної Перемоги може бути дуже тривалий, і знадобиться не одна обкладинка журналу, аби розмістити фото усіх Героїв, які цю Перемогу наближали…

Але ворог не залишив нам вибору. Тому не варто займатися са­мообманом, жити в ілюзіях мирного життя, де, зокрема, проходять якісь там вибори… Не варто витрачати сили, енергію, гроші на вну­трішню політичну боротьбу, яка не матиме жодного сенсу в країні, що втратила Незалежність. Бо зараз Незалежність дорівнює Перемозі, а Перемога дорівнює нашому з вами виживанню та існуванню держави Україна.

Зі Святом нас!